Програма тижня сімейної єдності 3-9 вересня 2017року

Програма тижня сімейної єдності 3-9 вересня 2017року

Тиждень сімейної єдності в нашій церкві традиційно запланований на перший тиждень вересня. Він починається в неділю, 3 вересня, і закінчується в суботу 9 вересня, в день сімейної єдності. Під час проведення Тижня сімейної єдності зробіть акцент на тому, що Церква – це сім’я.

У щорічнику Сімейного служіння 2017 року ви знайдете проповіді, семінари, дитячі розповіді, а також матеріали для керівників, перевидані статті та огляд книг, які допоможуть вам в проведенні цих особливих днів і інших програм, які ви, можливо, захочете здійснити протягом цього року. У додатку А ви знайдете корисну інформацію, яку можна використовувати в діяльності відділу сімейного служіння у вашій церкві.

В допомогу вам і ця програма, яка побудована на використанні цих матеріалів, а також містить деякі інші ідеї. З нагоди 500-річчя Реформації доречно буде зробити акцент на тому, як сімейні зв’язки можуть укріпляти Церкву і навпаки, Церква, завдяки своїм унікальним служінням, може збагачувати кожну сім’ю. Не ставтеся до цього формально.

Звичайно, можна обмежитися заходом суботнього дня і назвати це тижнем, а можна прикласти деякі зусилля, а для цього заручитися підтримкою пастора і церковної Ради та підключити до подій всього тижня більшість родин в громаді та сім’ї ваших друзів. Так чином ми зможемо практично допомогти людям жити, керуючись етичними, духовними правилами, а також внести в їх життя більше дружби, порозуміння та любові.

2 вересня Субота Зробіть анонс заходів. Роздайте роздруковану програмку тижня, де буде запропоновано прийняти участь як в загальних заходах, так і самостійно своєю сім’єю зробити те, що буде цікаве і корисно для зміцнення сім’ї. Роздайте анкету визначення зацікавленості.

З вересня Неділя Проведіть день Гостинності. Запропонуєте сім’ям відвідини іншої сім’ї, яку давно не відвідували. Не забудьте попередити їх про це.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ СІМЕЙНОЇ ЕДНОСТІ

• Поспілкуйтеся зі своїми близькими про їх мрії та переваги, вирішить для себе, чим ви можете допомогти один одному. Нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. Фил.4,6.
• Зателефонуйте своєму наставникові, керівникові відділу в церкві, наприклад вчителеві суботньої школи або на роботі, співробітникові або керівникові, з яким ви працюєте та подякуйте за його працю, за його служіння.
• Поцікавтеся у своїх приятелів на роботі, що об’єднує їх сім’ї та поділіться своїми досвідами, як Бог допомагає вам будувати стосунки.
• Потурбуйтеся про те, щоб більше проводити час в спілкуванні з членами своєї сім’ї, особливо на богослужіннях з родиною, почніть це робити прямо на цьому тижні.
• Досліджуйте питання, обговоріть його разом із служителями церкви, з членами своєї сім’ї – які відділи Церкви та яким чином можуть сприяти тому, щоб сім’ї ставали більш дружніми та міцними.
• Складіть список того, чим би ви самі хотіли б допомогти розвитку цих служінь В Церкві.

8 вересня П’ятниця Підготуйте самі або запросіть пастора провести семінар в п’ятницю  ввечері «ВІЧНА ДРУЖБА». Матеріал додається в електронному варіанті.

9сентября Субота, День сімейної єдності: (акцент на церковній сім’ї). Запропонуйте пасторові проповідь про виховання на ранковому богослужінні, рекомендуємо тему «Батько, що виховує учня для Господа» або «Батьки – приклад для наслідування» з щорічника сімейного служіння 2017 року.

Вдень в суботу може бути загальний сімейний обід, де пастор і всі учасники підтримають кожну сім’ю, як унікальну для всієї громади.

Ввечері в суботу можна провести програму для молоді. Тема «Що може робити кожен відділ в церкві для моєї сім’ї?»

Використовуйте матеріали Щорічника сімейного служіння 2017 років «Виховання послідовників Христа», а також обов’язково погоджуйте всі деталі з пастором, церковною Радою і активом сімейного відділу громади.

Відділ сімейного служіння.

Проповідь: Батько, що виховує учня для Господа.

КЛАУДІО І ПАМЕЛА КОНСУЕГРА

Текст «Щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю,

бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву? » (1 Тим. 3:4 – 5).

Вступ

3вертаючись до учнів, Ісус дав їм веління: «Тож ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Мт. 28:19 – 20).

Це веління відносилося не лише до учнів Ісуса того часу; воно також відноситься до нас сьогодні.

Багато хто з нас взяв близько до серця євангельське доручення Ісуса та роблять все можливе, щоб донести Божу вістку порятунку до людей і привести їх до підніжжя хреста.

Але інколи ми настільки зайняті порятунком тих, що оточують, що нехтуємо порятунком найближчих нам людей – наших дітей. Елен Уайт пише: «Наша робота для Христа повинна починатися з сім’ї з власного будинку … Немає важливішого місіонерського поля ніж це» (Адвентистський дім с. 53). Робота пасторів, вчителів, євангелістів і місіонерів надзвичайно важлива; вона принесла і до цих пір приносить дивні плоди; але робота, яку кожен з нас покликаний виконати в своєму будинку, має вирішальне значення для порятунку наших дітей. Ми всі були послані в світ – набувати учнів для Ісуса. Але інколи забуваємо, що наші діти також мають бути учнями Ісуса. І саме ми, їх батьки, покликані допомогти їм в цьому. Ще в часи Моісея Бог наставляв ізраїльтян, кажучи про ту вирішальну роль, яку батьки грають в придбанні своїх дітей для Ісуса. Через Моісея Бог наставляв євреїв на їх дорозі до землі обітованої: «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх і будеш говорити про них/ як сидітимеш удома і як ходитимеш дорогою і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх». (Повтор. 6:6, 9).

У Новому 3аповіті апостол Павло так писав молодому пасторові Тимофію про важливість виконання батьківських обов’язків тими, хто займає відповідальні пости: « А єпископ має бути … щоб добре рядив власним домом/ що має дітей у слухняності з повною чесністю». (1 Тим. 3:4).

У Старому 3авіті ми читаємо про Ілію – священика, який був усунений від керівництва, тому що не утримував своїх дітей від злих вчинків (див. 1 Цар. 3:12, 13). Тому нам необхідно запитати себе: наскільки хороші ми батьки? Чи не є потуральниками? Чи не дозволяємо ми своїм дітям робити все, що їм здумається – говорити що завгодно, ходити куди завгодно – без яких небудь обмежень або рад? Або ми виявляємо приклад батьків, які з Божою допомогою і Його мудрістю направляють і ведуть своїх дітей, формуючи з них послідовників Ісуса? Чи набуваємо ми в особі своїх дітей учнів для Христа?

Існує декілька категорій батьків:

1. Батьки-рятувальники, які рятують свого дитя від наслідків його вчинків. Ніхто з нас не хотів би бачити, як його діти страждають, навіть якщо це страждання є результатом їх же власних рішень і вчинків. Та все ж дозволяючи їм скуштувати гіркоту невдачі, випробувати наслідки власних помилкових рішень, ми, можливо, викладемо їм найкорисніші життєві уроки. Ми повинні постійно твердити нашим дітям слова, сказані Павлом: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (Гал. 6:7).
2. Батьки-хвилі, що приходять і вирушають, непослідовні. Дітям потрібні постійність та відчуття безпеки в сім’ї. Якщо ви сьогодні заборонили їм щось робити, а наступного дня вирішили інакше вони не знатимуть, чого чекати від вас завтра. Два вірші в книзі Приповісти нагадують нам про важливість ясного керівництва і виправлення, яких діти жадають від своїх батьків: «Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою. Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі». (Прип. 29:15,17).

Якщо діти хочуть стати учнями Ісуса, вони потребують виправлення, дисципліни і водійства з боку своїх батьків. Між іншим, виправлення і дисципліна ніколи не повинні перетворюватися на покарання та жорстоке ставлення. Мета дисципліни – не зломити волю дитини і не змусити його підкорятися, а направити його на дорогу учнівства. Ісус направляв Своїх учнів м’яко, мудро і терпляче. Йому були чужі гнівливисть і дратівливість. Майте на увазі, що дисципліна полягає не в тому, що ви робите з вашим дитям, а в тому, що ви робите для вашого дитя. Автор книги Приповісти пише: «Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу». (Притч. 19:18).

Дисципліна, присмачена любов’ю, це краще, що батьки можуть зробити для своїх дітей.

Або, як сказав мотиваційний спікер 3іг 3іглар: «Людина, якої в дитинстві не дисциплінували з любов’ю, буде дисциплінована без любові в дорослому віці».

3. Батьки-рейки. Хоча батьки цього типу можуть мати одні і ті ж цілі та наміри, вони діють розрізнено, не радячись один з одним щодо того, як найкраще вести, направляти, навчати або дисциплінувати своїх дітей. Подібно до залізничних рейок, вони йдуть паралельно в одному напрямі, не об’єднуючи своїх зусиль по вихованню дітей. Пророк Амос ставить питання відносно цієї категорії батьків: «Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?» (Ам. 3:3).

Придбання учнів для Ісуса

Самий кращий приклад придбання учнів в Новому 3аповіті залишений самим Ісусом. Коли Ісус почав Своє месіанське служіння, Він оточив себе групою людей, яких мав намір зробити Своїми учнями. Проголошуючи Свою першу вістку, першу проповідь перед безліччю народу, присутнім на схилі горба з виглядом на море Галілейське, Він закладав основу для повчань тим, хто побажає слідувати за Ним.

У більшості культур сьогодні учні стоять, коли вчитель наставляє їх; але за часів Ісуса учні іудейських вчителів сиділи у ніг свого наставника. Для багатьох Нагірна проповідь була інструкцією Ісуса для початківців, або «новобранців». Описуючи цю сцену, Елен Уайт пише: «Прийшов час, коли учні, які весь цей час були найтісніше пов’язані з Христом, повинні були більш повно об’єднатися в Його роботі, щоб ці величезні натовпи не залишилися кинутими, як вівці без пастиря … Для цих учнів Христу належало виконати велику роботу, перш ніж вони будуть готові до священного обов’язку, який буде їм доручений, коли Ісус вознесеться на небеса … Ісус бачив в них людей, яких Він зможе навчити та дисциплінувати для Своєї великої роботи» (Нагірна проповідь Христа, с. 3, 4).

Уважний аналіз методів, які використовував Ісус, відкриває декілька важливих аспектів:

1. Перш за все, Ісус зібрав учнів довколо Себе. Ісус організував невелику групу. Хоча ми і читаємо про декілька багатолюдних зборів чисельністю до п’яти тисяч чоловік, Його робота з підготовки учнів здійснювалася в невеликій групі з дванадцяти, а потім з сімдесяти чоловік (див. Мт. 10:1 і далі, Лк. 10:1 і далі). Саме тому наша робота з підготовки учнів У власному будинку, сім’ї, в оточенні наших дітей є найбільш ефективною.
2. Ісус проводив з ними час. Протягом трьох з половиною років Ісус та Його учні подорожували, їли, спали, працювали і відпочивали разом. 3а винятком випадків, коли Господь відправляв їх на проповідь (див. Мт. 10:5) або давав інші доручення (див. Мт. 21:2), учні були з Ісусом постійно. Елен Уайт відзначає, що спільно проведений час був частиною продуманої програми, відповідно до якої Ісус готував Своїх учнів (див. Е. Уайт. Виховання дітей, с. 295).

Батьки, що виховують учнів для Ісуса, відводять досить часу для спілкування з дітьми та проводять його з максимальною користю. Неможливо бути хорошим наставником, якщо не інвестувати час в своїх учнів.

3. Крім того, Ісус навчав їх та щепив необхідні навики. Частенько це робилося в індивідуальному порядку, як, наприклад, у разі, коли учні прийшли в будинок, де зупинився Ісус, та попросили пояснити їм притчу про плевели на полі (див. Мт. 13), або у разі, коли вони не змогли вигнати біса з дитя, страждаючого від епілептичних припадків (див. Мт. 17:14-21). В інших ситуаціях Ісус наставляв учнів, звертаючись до більшої групи (Мт. 5, 13, 15). Були моменти, коли Ісусові доводилося вчити учнів, злагоджуючи спори між ними або вирішуючи виниклі питання (див. Мт 18; Лк. 9:46; 22:24). Батьки, що готують учнів для Ісуса, повинні мати на увазі, що ми завжди вчимо наших дітей. То, як ми щодня взаємодіємо з тими, що нас оточують, як проводимо час, що робимо і говоримо, – все це вчить їх. Наші діти дивляться на нас, слухають нас, вчаться у нас.
4. Ісус створював пари «учень-наставник». Коли Ісус послав сімдесят учнів в їх першу місіонерську подорож (див. Лк 10:1 і далі), склад груп був ретельно підібраний так, щоб молоді учні вчилися в дослідних. Елен Уайт пише, що старший супроводжував молодшого і, хоча вони не жили разом, як це було прийнято при навчанні учнів рабином, часто зустрічалися для молитви та повчання. В результаті обидва зміцнювалися в вірі. (Див. Е. Уайт. Велика боротьба, с. 70.) У своїй книзі «Евангелізм» Елен Уайт описує, як Ісус використовував наставництво серед Своїх учнів, об’єднавши імпульсивного та гарячого Петра з м’яким Іваном (див. Лк. 22:8; Ін. 20:1-6; Діі. 3:1; 4:13; 8:14). Результатом стало те, що недоліки одного були частково компенсовані сильними сторонами та гідністю іншого. Див. Е. Уайт. Евангелізм, с. 72.

Як батьки, що виховують учнів для Ісуса, ми також можемо об’єднувати в пари різних за темпераментом дітей – на користь обом.

5. Христос послав учнів працювати для інших. Для Ісуса учні – це перш за все Його співпрацівники. Тому, хоча інші аспекти підготовки учнів і важливі, Його доручення учням полягає в тому, щоб перетворювати всі народи в Його послідовників» (див. Мт. 28:18720 – ІПБ).

Елен Уайт пояснює, що, посилаючи на проповідь Дванадцять, а пізніше Сімдесят, Ісус готував їх для індивідуальної праці, в результаті якої безліч нових людей звернуться до Нього, а Блага звістка досягне далеких куточків землі. Для них було вкрай важливо засвоїти те, що їм «довірено благовестіє порятунку світу» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 32). Батьки, що виховують учнів Христа, готують своїх дітей до майбутнього служіння, незалежно від того, яку професію ті вирішать вибрати.

6. Останнім кроком в підготовці учнів було завірення Христа в тому, що після Свого відходу він пошле їм Святого Духа (див. Лк. 12:12; Ів. 14:26; Діі. 1:8); Дух пребуде з ними, і завдяки цьому вони продовжать зростати духовно та чисельно. Елен Уайт говорить про посилення ролі Святого Духа в житті учнів. Вона пише, що Ісус підготував Своїх учнів до прийняття Святого Духу, підвівши ЇХ до усвідомлення своєї нужди в Ньому. І саме під керівництвом Духа вони стали повністю придатними для служіння і справи всього свого життя. (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 45).

Батьки, що роблять зі своїх дітей учнів, готують їх на той час, коли ті будуть надані самі собі, а також до моменту, коли їх батьки та матері відійдуть на спокій. Такі батьки завіряють своїх дітей, що ті ніколи не будуть самотні, але Святий Дух буде їх постійним супутником.

Пройшовши вчення в Ісуса, учні вже не були такими неосвіченими, малокультурними людьми, якими Він їх призвав. Вони були перетворені і тепер відображали Ісуса в думках та характері. І ті, що оточують, відмітили цю різку зміну (Дії. 4:13). Див. Е. Уайт. Бажання століть, с. 250. Кінцева мета учнівства в тому і полягає, щоб учні Христа уподібнилися Йому.

Роль батька, що виховує учнів для Ісуса, полягає в тому, щоб з любов’ю піклуватися про своїх дітей, тісно спілкуючись з ними і допомагаючи їм любити тих що їх оточують (ср. в. 13:35), Тоді з них виростуть зрілі та здорові учні. Виховувати маленьких дітей – це не лише вчити їх правилам і розпорядженням. Павло говорить про роль батьків в духовному зростанні дитини, коли закликає: «А батьки, виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому! » (Еф. 6:4).

Грецьке слово пайдейя, переведене тут як «виховуйте», означає «готувати, виучувати, наставляти». Це ж слово використовується в Євр. 12:5, 7, 8, 11, де переводиться як «наказаніє». Таким чином, автор Послання до Євреїв закликає батьків виховувати і дисциплінувати своїх дітей за допомогою Слова Божого, Біблії, керуючись любов’ю до Бога, як описане в книзі Повторення закону: «І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! » (6:5).

До речі, шлюб також відкриває можливості для учнівства, навіть коли людина в шлюбі з не віруючим. Павло наставляє члена церкви, що має невіруючого чоловіка, зберігати цей шлюб, якщо його друга половина на це згодна, оскільки це дає членам церкви можливість свідчити своєму подружжю і сприяти їх освяченню (1 Кор. 7:12-14, 16).

Пил учнівства

Я люблю фразу: «В пилу, піднятому ногами Вчителя».

Сьогодні, в ХХІ столітті, вона може різати слух, але для нас дуже важливо розуміти її правильно. Роль батька, що готує учнів для Ісуса, воістину дуже велика. В пилу, піднятому ногами Вчителя. Саме там вам потрібно знаходитися. Саме там ви хотіли б бачити і ваших дітей. І коли ви зрозумієте, де це місце, якщо до цього ще не зрозуміли, ви захочете з’явитися там якнайскоріше. Та захочете, щоб ваші діти теж виявилися там якнайскоріше.

Ви захочете жити серед цього пилу. Ви захочете, щоб і ваші діти жили там. Отже, що ж означає знаходитися «в пилу, піднятому ногами Вчителя»? Щоб краще зрозуміти цю фразу, давайте повернемося до Ізраїлю першого століття. Ісус, Син Божий, прийшов, щоб зробити неймовірний вчинок у великому Божому плані. Він прийшов, щоб врятувати Свій народ від гріха. Перебуваючи на землі, Він вчив, проповідував та зціляв, показуючи народові, як вести праведний, благочестивий спосіб життя і бути в правильних стосунках з Богом.

Саме Його життя, Його вістка та служіння привели до рятівного акту – Його смерті. Ісусові було що сказати людям, Його чекало багато чого, щоб зробити для них і багато чому їх навчити; і все це було вкрай важливо. Настільки важливо, що Він призвав учнів слідувати за Собою не лише як свідків. Христос бажав вкласти в них Свій спосіб життя по вірі. На деяких з них Він поклав конкретне завдання – керувати роботою по сповіщенню Євангелія всьому світу (Мт. 28:18120).

Він призвав учнів слідувати за Ним так само, як це робили рабини і мудреці Його часу.

Рабин, або мудрець часів Ісуса, усюди звав учнів за собою; їх основною справою було слідувати за рабином, куди б той не пішов. Але недостатньо було просто слідувати за ним; їх завданням було знаходитися з ним, навчитися всьому, чому він міг навчити, спостерігати і вивчати його спосіб життя і те, як він втілює свою віру на практиці. Ставити йому питання та отримувати відповіді. Це було безпосереднє вчення в ході повсякденних справ. Учні рабинів заучували напам’ять слова свого рабина. Вони хотіли стати настільки схожими на нього, наскільки це було можливо, засвоюючи всі його знання та мудрість, переймаючи його навики втілення віри в життя. Вони хотіли харчуватися так, як він. Цитувати Писання, як він. Молитися, як він. Вони хотіли вчити, як він, служити іншим людям, як він, допомагати по його прикладу.

І вони залишали все і присвячували все своє життя тому, щоб бути його учнями. Це була їх основна робота двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень, триста шістдесят п’ять днів в році. Ні відпустки, ні вільного часу, ні перерв. Тому потенційному учневі доводилося розраховувати ціну вчення у відомого рабина, перш ніж зважитися на цей крок (саме це відбувається в Лк. 9:57-62). Це не було примхою, швидкоплинним захопленням або простою цікавістю.

Слідувати за мандруючим вчителем не завжди було легко. Не було ясно, де доведеться спати наступну ніч та коли вдасться поїсти. Якщо потенційний учень був одружений, він повинен був отримати дозвіл дружини на те, щоб залишити їі на обумовлений час, поки ходитиме з рабином. Іншим необхідно було продати частину або все своє майно, щоб перестати залежати від нього і послідувати за рабином. Це було повним присвяченням на певний період часу. Це була серйозна справа та безумовна честь.

Отже, фраза «в пилу, що піднімається ногами Вчителя», відноситься до учня, що йде слід в слід за своїм рабином. Вона відображає стосунки вчителя та учня, які незрідка ставали ближчими, ніж стосунки учня з рідним батьком. Вона показує прихильність учня своєму вчителеві. Вона передає глибоке та сильне бажання і готовність учня засвоїти все, чому міг навчити рабин. Ця фраза описує відношення, якого Бог чекає сьогодні від нас і від наших дітей. Ісус все ще закликає нас слідувати за Ним та Його вченням. Він як і раніше закликає нас відмовитися від всього, що встає на дорозі нашого учнівства, нашого ходіння з Ним. Він як і раніше закликає розрахувати ціну нашого учнівства, перш ніж прийти до Нього. Він як і раніше закликає нас поспостерігати за Його життям та пізнати все, чому Він може навчити нас; тут на допомогу нам прийде Святе Письмо. Він як і раніше закликає нас бути поряд з Ним; запам’ятати напам’ять Його слова, уподібнитися Йому в тій мірі, в якій це можливо людині; придбати всі Його знання і перейняти Його релігійну практику. Цитувати Писання, як Він; молитися, як Він; вчити, як Він; служити ближнім, як Він; допомагати, подібно до Нього; цінувати Його вище будь якої речі та будь-яких інших стосунків, які У нас є; присягнути на вірність Йому та зберігати цю вірність все життя, що залишилося. Ісус як і раніше чекає, щоб ми стали Його учнями та жили відповідно.

Ми все ще можемо ходити в пилу, що піднімається ногами Рабина; насправді саме цього Він від нас чекає. І коли ви виявляєтеся на одній дорозі з Вчителем, вас пов’язують з Ним ближчі стосунки, ніж з рідним батьком. Вас характеризує повне присвячення Вчителеві, а також спрага пізнати все, чому Він може навчити, та старання втілити це в життя. Все, що нам потрібно зробити, це застебнути сандалі і відправитися ходити в пилу, що піднімається ногами Учителя.

Коли ми як слухняні учні слідуємо за Ісусом, відбувається щось дивне: наші діти ходять «в пилу, що піднімається нами», який є не що інше, як клуби пилу з-під ніг нашого Рабина. Якщо ми ходимо в пилу, що піднімається ногами Ісуса, наші діти також ходитимуть в пилу з-під ніг їх Рабина, Ісуса.

Саме так ми, батьки, стаємо вихователями учнів для Ісуса. Ми повинні не просто зробити наших дітей своїми учнями, але, що важливіше, виростити їх учнями Ісуса.

Клаудіо Консуегра, доктор служіння, директор Відділу сімейного служіння Північноамериканського дивізіону Церкві адвентистів сьомого дня в Силвер-Спрінг, штат Меріленд, США. Памела Консуегра, доктор філософії, заступник директора Відділу сімейного служіння Північноамериканського дивізіону Церкві адвентистів сьомого дня в Силвер-Спрінг, штат Меріленд, США.

ПРОПОВІДЬ: «БАТЬКО – ПРИКЛАД ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ»

ПЕДРО І СЕСІЛІЯ ІГЛЕСИАС

Важливість сімейного виховання. Одна з найбільших турбот батьків – дати дітям хорошу освіту і виховання, які матимуть не лише тимчасове, але, що ще важливіше, вічне значення. На які якості та інтереси повинні орієнтуватися батьки, щоб досягти успіху у вихованні своїх дітей?

Сьогодні ми представляємо тему «Батьки – приклад для наслідування» як дуже важливу.

Незалежно від того, чи стараються батьки бути прикладом для своїх дітей чи ні, вони таким прикладом є. У книзі Повторення закону ми читаємо: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! І люби Господа,Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!

І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про НИХ, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть ВОНИ пов’язкою між очима твоїми. І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх». (6:4-9).

Цей відомий уривок із Старого Завіту є ясним свідоцтвом Божого суверенітету та заповіддю від Бога, яку ніколи не слід забувати. Жити відповідно до цих велінь означає зберігати вірність Богові та свідчити про нашу віру. Ця частина Святого Письма говорить батькам про те, як важливо передавати священну Божу спадщину від покоління до покоління, а також про важливість слухняності Божим велінням. Перш ніж проголосити молитву Шема, Моісей звертається до ізраїльтян з наступними словами: «Ось це заповідь, постанови та закони, що наказав Господь, Бог ваш, щоб навчити вас виконувати їх у Краї, що ви переходите туди посісти ЙОГО, щоб ти боявся Господа, Бога свого, щоб пильнувати всіх постанов Його та заповідей Його, що я наказую тобі, ти й син твій, та син твого сина по всі дні життя твого, і щоб були довгі твої дні». (Повтор. 6:1, 2).

Пізніше Моісей розповідає дітям Ізраїлю, що для того, щоб цілі були досягнуті, ці слова мали бути реалізовані на практиці в їх повсякденному житті.

«И І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм». (Повтор. 6:6). Перш ніж вчити дітей боятися Господа та служити Йому, батьки повинні поставити за мету стати для них відмінним прикладом. Коментуючи це Боже веління, Елен Уайт писала: «Проте Божі статути не повинні були викладатися у вигляді голої теорії. Ті, які сповіщають істину, повинні були самі жити по їі принципах. Лише своїм життям відображаючи характер Божий, бути чесними, великодушними та безкорисливими, вони могли впливати на інших». (Виховання, с. 41).

Зберігши ці слова в своїх серцях, батьки повинні зробити все можливе, щоб їх діти та внуки також застосовували їх на практиці. «І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш». (Повтор. 6:7).

Ці красиві Божі слова – ясний заклик, звернений до всіх батьків: бути слухняними і вірними прибічниками заповідей Божих та добрим прикладом для своїх дітей. Слідуючи цьому високому покликанню, вони досягнуть мети Шеми (див. Повтор. 6:4-9). Цей старозавітний текст містить наступні уроки:

• ми повинні навчити наших дітей пізнавати наповнений любов’ю характер Божий;
• ми повинні наполегливо просити про могутній Божий захист для наших сімей та наших дітей;
• ми повинні об’єднати свої сім’ї довколо віри та Божого Слова;
• ми повинні передавати нашу духовну спадщину з покоління в покоління: «Коли запитає тебе син твій колись, говорячи: Що це за свідоцтва й постанови та закони, що вам наказав Господь, Бог наш? то скажеш синові своєму: Ми були раби фараонові в Єгипті, а Господь вивів нас із Єгипту сильною рукою. І дав Господь ознаки та чуда великі та страшні на Єгипет, і на фараона та ввесь дім його на наших очах. Д нас вивів звідти, щоб увести нас та дати той Край, що присягнув був Він нашим батькам. І наказав нам Господь чинити всі ті постанови, щоб боятися Господа, Бога нашего, щоб було добре нам усі дні, щоб утримати нас при житті, як дня цього. І буде нам праведність у тому, коли будемо пильнувати виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам». Повтор. 6:20-25).

Бути для дітей добрим прикладом далеко не просто.

В одинадцятирічньому віці Джон Себастьян вирішив копити гроші на Мр3-плєєр.

Джерелом накопичень були ті невеликі гроші, що він отримував, коли виконував доручення по будинку. Він довірив матерів збирати гроші, які йому належали за роботу. Коли йому здалося, що накопичилося досить грошей на покупку Мр3-плєєра, він попросив маму віддати їх йому. До здивування Джона, мама сказала, що не відкладала грошей і що йому доведеться почекати, поки їй самій дадуть зарплату. Тут хочеться запитати, як можуть батьки чекати, що їх діти навчаться управляти своїми фінансами, якщо вони, батьки, самі не знають, як це робиться? Істина полягає в тому, що батькам важливо самим навчитися розпоряджатися грошима, щоб навчити своїх дітей робити те ж.

Хочуть батьки чи ні, вони є для своїх дітей прикладом для наслідування.

З цього питання Елен Уайт пише наступне: «Діти наслідують батькам, тому потрібно дуже постаратися представити Їм правильний зразок. Батьки, в сім’ї добрі і ввічливі і в той же час тверді та рішучі, побачать, що ті ж межі виявляються і в їх дітей. Якщо вони щирі, чесні і благородні, то діти швидше за все наслідуватимуть Їм в цьому. Якщо вони поклоняються Богові та благоговіють перед Ним, то і діти, навчені тому ж, не забудуть служити Йому» (Е. Уайт. Виховання дітей, с. 215). «Кожна християнська сім’я повинна керуватися правилами, і батьки своїми словами та поведінкою повинні давати дітям дорогоцінний живий приклад» (Е. Уайт. Християнський дім, с. З05).

Як успішно подавати добрий приклад

1. У самих батьків також має бути приклад, якому вони слідують.

Апостол Павло писав: «Будьте наслідувачами мене, як і я Христа! » (1 Кор. 11:1). Тут Павло запрошує своїх читачів наслідувати собі, але в тій же пропозиції заявляє, що сам він наслідує Христу. Павло також говорить зборам в Ефесі: «Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі. » (Еф. 5:1, 2). Батьки, прагнучі подавати добрий приклад, повинні зосередитися на Богові та відображати Його характер. Елен Уайт продовжує: «Виявляючи своїм дітям характер Ісуса Христа, вони зобов’язані показати, що ними управляє Святий Дух» (Виховання дітей, с. 215). Щоденне вивчення Біблії наповнить життя матерів та батьків її священною вісткою. Це буде видно в їх повсякденному житті та стосунках. Роздуми про життя Христа роблять життя благословенним. Із цього приводу Павло говорить: «Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього». (2 Кор З:18).

2. Батьки та матері, які бажають стати гідним прикладом для своїх дітей, повинні мати чітке уявлення про те, якими вони хочуть бути в очах власних дітей. У сім’ї мають бути відображені божественні якості. Елен Уайт в своїй книзі «Виховання» висловлює думку про те, що любов, вдячність, довіра, ніжність, справедливість і терпимість є тими рисами, які батьки повинні проявляти в своєму будинку, подаючи тим самим приклад дітям. Елен Уайт далі заявляє: «Дитя, довіряючи, підкоряючись і поважаючи своїх земних наставників, навчиться довіряти, слухати та почитати Бога. Той, хто передає вихованцеві такі якості, наділяє його скарбом дорогоціннішим, ніж скарби всього світу, це скарб такий же тривалий, як вічність». (Виховання, с. 245).

З. Батьки, що подають приклад, повинні жити так, щоб зробити Євангеліє привабливим для сім’ї. У сім’ях повинні надихати та приносити радість благословення послідовного християнського життя. Діти повинні бачити в своїх батьках безперечні докази того, що слідування за Ісусом – це радісне переживання і корисний досвід.

Молитви, на які отримані відповіді, чудеса, що відбуваються в нашому житті, історії про дивне звернення та багато іншого – ось свідоцтва Божих милостей, які мають донести до дитячого допитливого слуху. Дуже сумно, що інколи вдома йдуться негативні розмови про церкву Божу, здійснені членами помилки, дуже багатослівні суботні проповіді та інше.

4. Батьки, що подають добрий приклад дітям, охоче підкоряються Божим заповідям.

От як автор псалмів бачить Закон та слухняність йому: «Господній Закон досконалий, він зміцнює душу.             Свідчення Господа  певне, воно недосвідченого умудряє. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює». (Пс. 18:8,9).

Зберігаючи суботу, ми повинні наближатись до неї з радістю та хвалою Богові, а не представляти цю слухняність Богові як тягар. Нам потрібно докласти всі зусилля, щоб в наших будинках зробити дотримання суботи відрадою. При всякій нагоді слід підкреслювати та демонструвати переваги слухняності Богові. У зв’язку з цим добре спланований суботній день стане могутнім інструментом для зміцнення стосунків між нами та нашими дітьми. Радісне поклоніння перед заходом сонця залишить незгладимий слід у вразливих дитячих душах.

5. Батьки, що подають добрий приклад, передають дітям радість Євангелія. Покарання з криками, биттям та фізичним насильством катастрофічно підривають вчення Євангелія про любов, справедливість та пошану.
6. Батьки, що подають добрий приклад, – відмінні свідки Божої любові. Знаходячись вдома, використовуйте будь-яку можливість, щоб знову і знову підтверджувати, наскільки велика любов Бога до Своїх дітей. Давид радів про Бога, кажучи: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили». (Пс. З6:25).
7. Батьки, що подають дітям добрий приклад, вдячні Богові за благословення, які вони отримують від Нього. У багатьох адвентиських церквах по всьому світу частина богослужіння в середині тижня присвячена тому, що брати та сестри діляться свідоцтвами про Божу доброту до них. Діти Божі ніколи не повинні забувати дякувати Йому за все, що щодня отримують від Нього. Павло говорить: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі». (1 Фес. 5:18).

Коли батьки підносять вдома подяку – за їжу, одяг, охорону здоров’я, житло та все інше, що вони отримали від Бога, – вони вчать своїх дітей робити те ж саме. Ця практика також навчить дітей бути вдячними за те, що для них роблять їх батьки.

8. Батьки, що подають дітям добрий приклад, впевнено демонструють їм характер Христа. Батьки повинні користуватися будь-якою можливістю позитивно реагувати на своїх дітей. І кожен з таких випадків слід використовувати для того, щоб вплинути на дітей та викликати в них бажання бути все більш і більш схожим на Ісуса. В зв’язку з цим Елен Уайт писала про наступні «обов’язки» батьків та матерів:

• В сім’ї батьки та матері повинні показувати своїм дітям такий приклад, наслідування якому вони хотіли б побачити в них.
• Батьки повинні проявляти ніжність і пошану – словом, поглядом та дією.
• Батьки повинні наочно показати, що Дух Святий управляє ними, виявляючи дітям характер Ісуса Христа.
• Сила наслідування велика. У дитинстві та юності, коли ця здатність найбільш розвинена, молодим людям необхідно показати досконалий приклад.
• Діти повинні довіряти своїм батькам, і тоді вони засвоять викладені для них уроки (див. Е. Уайт. Виховання дітей, с. 215).

9. Батьки, що подають дітям добрий приклад, зростають щодня.

Не дивлячись на надприродні обставини свого звернення, близьке ходіння з Ісусом і все, чого він досяг, поширюючи Євангеліє, апостол Павло визнавав потребу в ще більшому зростанні. В зв’язку з цим він писав: «Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі». (Флп. З:12-14).

Ілюстрація

Кілька років тому на семінар з шлюбних стосунків приїхали сто подружніх пар. Коли почалися збори, спікер, що приїхав, запитав в присутніх пар, яка з них довше за всіх знаходиться в шлюбі. Літня пара, що сиділа в першому ряду, з сивим волоссям і зморшкуватими обличчями, одним своїм виглядом підказувала відповідь. З ними був один з синів з дружиною, він-то і вказав на них гостю. Послідували оплески всіх присутніх, літній парі вручили особливий подарунок, коли ті сказали, що одружені вже 65 років. Під час перерви подружжя запитували про секрет довговічності їх браку, а також поцікавилися, чому пара, що прожила разом 65 років, взагалі присутня на подібному заході. Дружина відповіла: «Нас запросили наші діти. До того ж на подібних заходах завжди можна взнати щось нове». Навіть після багатьох років батьківського досвіду та досвіду в шлюбі ми повинні завжди знаходитися в пошуку, прагнучи взнати щось нове. Діти зростають, динаміка сім’ї міняється. Тому батькам необхідно постійно адаптуватися до нових методів виховання дітей відповідно новій реальності. Молитва, читання Біблії та інших хороших книг, відвідини програм для батьків можуть бути в цьому вельми корисні.

10. Батьки, що подають дітям добрий приклад, працюють над формуванням свого характеру та характеру своїх дітей. 3 цього питання Елен Уайт говорить наступне: «Повторні дії виробляють звички та творять характер». (Виховання дітей, с. 199). Оскільки характер тісно пов’язаний з хорошими звичками, формування у дітей хороших звичок повинне мати первинне значення, Проте виконання цього завдання – річ далеко не проста. Щоб виробити в дітей хороші звички, необхідні послідовність, терпіння та наполегливість. Ми повинні продовжувати над цим працювати. Про це Елен Уайт говорить: «Характер в основному формується в ранньому віці. Вироблені звички роблять більший вплив на розвиток інтелекту, чим будь-які природні дарування, роблячи його або сильним, або слабким, оскільки навіть найяскравіші таланти від поганих звичок псуються і слабшають» (с. 199).

Ранній вік – це найважливіший час в житті наших дітей для формування здорових звичок. Страждаюча мати прийшла до консультанта з проханням допомогти її синові. Окрім всього іншого, син не хотів ні працювати, ні допомагати з домашніми справами. Він проводив час за відеоіграми та телевізором. Консультант запитав, скільки років їі синові, і вона сумно відповіла, що йому вже 31 рік.

Мета виробити хороші звички повинна ставитися на самому початку життя дитини. Із цього приводу Елен Уайт говорить наступне: «Чим раніше чоловік придбає шкідливі звички, тим міцніше вони триматимуть його в рабстві та тим неминуче знизиться еталон його духовності». (с. 199) Батьки повинні звертати особливу увагу на негативну поведінку маленьких дітей. Інколи батьки дуже поблажливі та випускають з уваги негативні моделі поведінки і шкідливі звички своїх чад. Погані вчинки повинні виправлятися в мить, коли дитя їх здійснює. Проте помилково вважати, що діти зрештою позбавляться від своїх шкідливих звичок. «3 іншого боку, якщо в юності сформовані правильні та добродійні звички, вони, як правило, позитивно впливають на все життя людини» (с. 199).

11. Батьки, що подають дітям добрий приклад, живуть так, як проповідують. Такі батьки не роблять того, чого не хочуть бачити у вчинках своїх дітей.

Ілюстрація

Декілька друзів прийшли відвідати старого знайомого. Підходячи до будинку, вони помітили, що той сидить під деревом приблизно в 40 метрах від будинку і щось кушає. Жартома друзі запитали, чому він Їсть крадькома від своєї сім’ї. Він відповів, що його пригостили печивом та що він не хоче, щоб діти бачили, як він перекушує між їдою.

12. Батьки, що подають дітям добрий приклад, просять вибачення, коли здійснюють помилку.

Ілюстрація Якась мати відмітила, що на столі не вистачає одного шматочка десерту. Вона звинуватила молодшого сина в тому, що десерт узяв він, лише на тій підставі, що він любив солодке більше ніж старша сестра. Коли вона запитала хлопчика про десерт, той сказав, що не брав його. Але мати не повірила йому. Правда спливла через декілька днів. Десерт взяла старша дочка. Жінка зробила помилку, як це буває з багатьма матерями та батьками. Добре, проте, те, що у неї вистачило чесності і сміливості вибачитися у сина.

Два приклади для наслідування, яким можуть слідувати батьки.

1. Христос. Батьки повинні дивитись на Ісуса Христа як на приклад для наслідування. Вони повинні любити своїх дітей безумовною любов’ю.
2. Елен Уайт. Вона пише: «Батьки, навчаючи дітей, використовуйте уроки, які Бог виклав нам в природі! Як ви вирощуватимете гвоздики, троянди або лілії? Запитаєте садівника, як він добивається, щоб кожне стебло і кожен лист зростали та тішили око, і він скаже вам, що цього не можна добитися грубою силою, тому що так можна поламати ніжні стеблинки. Потрібно весь час доглядати рослину. Садівник удобрює грунт, захищає паростки від лютих поривів вітру та від пекучого сонця, а Бог робить так, що рослина розвивається і розцвітає у всій красі. В обігу зі своїми дітьми наслідуйте садівникові. Ніжними дотиками, служінням любові прагніть розвивати в них характер Христа» (Виховання дітей, с. З6). Хороші, гідні наслідування батьки завжди дивляться на Христа як на приклад та джерело натхнення. Але вони також чітко пам’ятатимуть, що їм доручена робота садівника.