П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ В ДІЇ

П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ В ДІЇ
Вст. Людей завжди цікавили запитання:
– Звідки ми? Для чого живемо? Куди йдемо?
– Що очікує наш світ? Чи, дійсно, йому загрожує кінець?
– З такими ж запитаннями одного разу звернулися до Христа Його учні: Матв.24:3
Побачили на Його очах сльози: Луки 19:41-44
І. І все ж Ісус відповів однозначно: Матв.24:14
1. Чому ж тоді Ісус плакав? Що йому загрожувало?
2. Він знав, що чекає людство. Це були ридання любові …
3. Відходячи, дав доручення продовжувати Його справу. Матв.28:19-20

II. Учні виконали доручення Ісуса, про що свідчить книга «Дії Святих Апостолів».
1. Але ця книга продовжує писатися. Вона не закінчена 28-м розділом. Дії 28:31
2. Давайте кожний особисто з’ясуємо, що П’ятидесятниця зробила у моєму житті.
3. Нині ми свідки, як проповідь лунає через супутники.
«3 особливим хвилюванням чекаю тих днів, коли події П’ятидесятниці будуть повторюватись ще з більшою силою, аніж це було в минулому… Бог хоче доторкнутись до вуст кожного члена Церкви жаріючим вогнем з Небесного жертівника, аби кожен почав звіщати вістку Євангелія з усією сміливістю. Тисячі голосів сповняться силою Святого Духа, звіщаючи чудові істини Божого слова» (Е. Уайт, 20 червня 1886 р. RH)
III. Що передувало П’ятидесятниці тих днів?
1. Ісус відновив після воскресіння контакти зі Своїми учнями. Дії 1:3
2. До цього вони слухали Христа, але продовжували мислити світськими категоріями. Дії 1:6
3. Нині все змінилося. Учні народилися згори.
«Чекаючи виконання Його обітниці, учні упокорювали свої серця в щирому покаянні, признаючись у своєму невір’ї… О, якби була можливість знову прожити ці три роки. Якби знову відчути поруч Господа. Як же їм хотілося довести Йому свою любов! Потішало лише одне: вони відчували себе прощеними. Тому учні твердо вирішили спокутувати своє невір’я мужнім свідченням про Господа усьому світові» (Е.Уайт, Дії апостолів, ст.30)
– Все докорінно змінилося, коли вони побачили вознесіння свого Господа.
IV. Відновлення стосунків з Господом об’єднує людей. Дії 1:14
1. «Відклавши усі суперечки і непорозуміння, прагнення до першості і самозвеличення, вони об’єднались в дружнє християнське братерство» (Е.Уайт, Дії апостолів, ст.30)
2. Щезли усілякі забобони. Жінки нарівні з чоловіками входили в тісне коло молитви і проповіді Євангелії.
3. Брати Ісуса по лінії Йосифа, які до цього часу виявляли до Ісуса недружелюбність, приєдналися до апостолів.
Історичний приклад: У березні 1889 р. кораблі Німеччини і США готувались до
смертельної битви. Піднявся страшний ураган, який потопив усі кораблі. Нічим було воювати – ті, що уціліли, помирилися.
V. Впевненість учнів, що на Небі тепер їх кращий Друг і Учитель, надихала їх. В їхній свідомості бринів Його голос: «Ось Я з вами по всі дні…»
1. Тепер вони дивились на Небо, як на свій майбутній дім, де їх любий Господь готує їм місце.
2. Зібравшись у верхній світлиці, вони чекали здійснення Його обітниці – злиття Святого Духа.
3. Роботу спасіння і далі мав виконувати Христос. Земні учні – Його помічники.
VI. Саме такими адвентистами були апостоли. Так вони починали, і так маємо закінчувати ми
1. Кінець, дійсно, наближається. Христос дивиться на світ востаннє і просить навернутись, як Він чекав від жителів Єрусалима.
2. Не будемо ж повторювати сумний досвід ізраїльської нації.
Закінчення
– Керуймось досвідом апостолів, молячись про Пізній дощ Святого Духа, щоб активно закінчити світові жнива.
– Вірних у праці чекає нагорода: 1 Кор.2:9