СЛОВО І ДІЛО

СЛОВО І ДІЛО
Матв.21:28-31
Вст. Ми часто говоримо про взаємозв’язок між вірою і вчинками.
– Розуміємо: вчинки підтверджують віру;
– Так само віра не може існувати, якщо вона не втілюється в добрі діла.
2. Сьогодні поміркуємо про взаємозв’язок між словами і вчинками.
– У деяких людей слова замінюють віру;
– Але чи можна словами замінити діло?
– Чи похвально говорити одне, а робити інше?
3. Було би бажано, щоб у притчі Христа ми побачили самих себе. Матв.21:28-31

I. Хто з двох синів гідний похвали, наслідування?
1. Чому Христос не сказав притчу, де було би три сина. Третій – сказав і пішов.
2. Чи можна схвалити вчинок першого сина, який грубо сказав: «Не піду»?
– Чи в наших родинах подібне трапляється?
3. Діти, батьки також бувають неправі?
а) Вірно, але повага має бути незмінною;
б) Хіба ж батько з притчі посилав сина на щось погане?
II. Але давайте поговоримо про другого сина.
1. Кидається у вічі його ввічливість, чемність.
– Можливо, за східним звичаєм він навіть поклонився, приклавши руки до грудей з повагою промовив: «Вже іду, мій пане!»
2. Насправді ж він і не думав йти до праці. А такі діти зустрічаються?
– Вони не відмовляються, але й нічого не роблять навіть після десять нагадувань.
3. Такі діти глузують над терпінням батьків. Прип.30:17
4. Хочеться вірити, що серед нас таких немає.
– Сподіваємось, що між нами – благословенні діти, котрі роблять щасливими своїх батьків, а також інших людей, з якими спілкуються.
5. Проте попробуймо побачити у цій притчі духовний урок особисто для себе.
III. Кого Ісус мав на увазі в образі другого сина?
1. Це були книжники, фарисеї, рабини…
– На вигляд вони були хорошими Божими дітьми, котрі часто і довго моляться, нібито, спілкуючись з Небесним Отцем. Матв.23:2-5
2. Хто сьогодні належить до таких людей?
а) Хто при хрещенні каже: «Іду», але не нічого не робить: Матв.3:8
б) Вони завжди готові назвати причину, щоб не піти, бо не готові терпіти злигодні…
3. На жаль, не всіх турбує доля Божого виноградинка, тобто Церкви.
4. Скільки разів обіцяємо Богові виправитись, але продовжуємо йти власного дорогою гріха?
IV. Коли йдеться про Боже Царство, то усім там хотілося би бути, але без особливих обов’язків.
1. На жаль, серед таких чимало «лаодикійців». Об’явл.З:15-17
2. Можна вийти, але не дійти. Згадаймо історію пророка Йони.
V. Кого уособлює той, хто спочатку зухвало сказав: «Не піду»?
1. Христос мав на увазі відкинутих, знедолених – митарів і грішників? Матв.21:32
2. Це зовсім не означає, що Христос виправдовував їхні вчинки.
а) Просто грішники були більш схильні прийняти Христа і Його істину.
б) Вони не виправдовувались, не розраховували на якісь переваги в суспільстві.
в) Побачивши протягнуту до них руку, вхопились за неї усіма силами.
3. Ось чому вони випереджують книжників і фарисеїв на шляху до Царства.
VI. Чи означає це, що фарисеям шлях закритий? Ні! Але вони мають упокоритися до рівня грішників.
1. Усіх спасає виключно віра, але вона виділяється у вихвалянні самих себе.
а) Тобто не в словах… Матв.7:21
б) Віра – у вчинках упокорення і смирення. Якова 1:22-25
1. Як відомо, в одному списку героїв віри батько всіх віруючих Авраам і колишня повія Раав, яка у вірі була лише починаючою.
VII. Прийнявши євангельський заклик Бога прийти в Його Церкву, потрібно працювати, уподібнюючись Христові.
1. Жодні відмовки недоречні, аби лише не йти, куди пропонують.
2. Подібні до першого сина, добре знають Біблію.
а) Перелюбники знають історію Давида.
б) Обманщики посилаються на Авраама.
в) Відступники пам’ятають зречення Петра.
3. Проте було б варто, щоб люди з характером першого сина пригадали не лише їхні гріхи, а й наслідки кожного гріха, вчиненого праведниками.
VIII. Жодний гріх не повинен виправдовуватися якоюсь біблійною історією.
1. Він записаний, щоб ми не повторювали його. 1 Кор.10:5-8
2. Христос, дійсно, був близький до усіх класів суспільства, закликаючи усіх до Царства Божого.
– Він не відокремлювався, як фарисеї.
3. Але кожному вказував дорогу у виноградник.
– «Йди і більше не гріши», – сказав Він викритій в перелюбі жінці;
– «Ти став здоровим, не гріши більше», – радив Він зціленому. Йоан.5:14
4. Проблема існує: нещасний впавший грішник, який відкинутий людьми, може бути спасенним скоріше, ніж самовдоволений праведник, що не мас потреби в спасаючій силі Святого Духа.
Закінчення-висновок
1. Ми побачили дві категорії неслухняних синів і дочок.
– Третьої немає, хіба що Ісус Христос.
2. Тож до якої категорії належимо ми?
3. Стан лаодикійців – найважчий.
– Вони самовдоволені, а тому залишаються сліпими, без праведності Христової.
4. На щастя, Христос не залишив нас, а продовжує чекати, поки передумаємо і відгукнемось на Його заклик. Якова 2:12