Різні грані свободи: біблійна перспектива

Проповідь до суботи релігійної свободи 20 січня 2018 року

Доктор Ганун Діоп, директор по відділу громадських зв’язків та релігійної свободи, Генеральна конференція Адвентистів Сьомого дня.

Різні грані свободи: біблійна перспектива

Зазвичай люди розглядають свободу з точки зору переваг, які можна отримати від неї. Контраст: раб.

Ми думаємо про це з точки зору фундаментальних прав людини, таких як свобода совісті або свобода вираження, як соціальна і правова цінність, яку потрібно захищати і зберігати.

Однак, коли ми розглядаємо її з біблійної точки зору, ми виявляємо, що поняття свободи набагато ширше, ніж здається на перший погляд. По-перше, повністю вільний тільки Бог. Тільки Він абсолютно незалежний, автономний, не має потреби ні в чому і ні в кому. Однак Бог, Який повністю вільний, вирішив створити людей на Свій образ, які могли б відповісти взаємністю на Його любов, любов, яка не може існувати без свободи.

Свобода вибору важлива для того, щоб любов була втілена в цьому житті. Отже, Бог створив свободу.

Христос відкрито говорив, що прийшов дати полоненим свободу, що ядром, центром вістки, яку Він приніс, була свобода. Наприклад, якщо ви подивитеся на Його слова в блаженствах (Мат. 5: 1-12), то побачите, що в них все пов’язано зі свободою.

Наприклад, в першому блаженстві Ісус каже: «Блаженні вбогі духом». Це пов’язано зі свободою. Чому? В цьому Він ніби стверджував свою залежність від Бога. Ті, хто не звик до матеріалізму, не пристрастився ні до чого, що позбавляє Бога Його суверенітету над людьми. Цей перший аспект свободи пов’язаний з тим, що тільки в Бозі наша повнота.

Потім: «Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені». Ті, хто не прив’язався до замінників або речей, щоб заповнити глибоку тугу своєї душі. Ті, хто уникають всіма силами і засобами болю і страждань світу. Насправді вони очікують Господа. Навіщо? Тому що Бог – наш Утішитель.

Наступне блаженство говорить про лагідність. «Блаженні лагідні». Ті, хто не звик до насильства. Ті, хто не зазіхають на цілісність або гідність інших, щоб отримати ту чи іншу вигоду. Чому? Тому що, повторимо, Бог наш головне благо. Отже, свобода в цьому блаженстві пов’язана з нашою повною залежністю від Бога. Покладатися Бога у всіх аспектах. Визнавати, що Бог – наша повнота.

Наступне блаженство: “Блаженні голодні та спрагнені правди». Тобто ті, хто не терпить несправедливості. Чому? Тому що вони чинять (поступають) з іншими по совісті. Тому що Бог – наша праведність. А праведність, звичайно ж, – це доброзичливе ставлення, прагнення бути відповідною людиною для інших, бути благословенням.

Далі у нас йде ще одне блаженство, пов’язане з свободою. «Блаженні милостиві». Ті, хто настільки вільний, що відкривають свої серця і простягають руки. Ті, кому чужа помста або образи. Чому? Вони беруть приклад з самого Христа.

Бог – наш праведний Суддя і Посередник, і якщо Сам Бог є Заступником, хто ми такі, що обмежуємо людей? Таким чином, ми стаємо заступниками для інших людей. Подумайте про свободу, яку Ісус явив на хресті. Він благав навіть про своїх ворогів, тих, хто розіп’яв Його, тих, хто заподіяв Йому болісну біль. Чому? Тому що Він був вільний і тому молився: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять». Те ж саме робив і Степан. Коли його каменували, він молився за інших, відображаючи своїм ставленням свободу існування.

Наступне блаженство говорить: «Блаженні чисті серцем». Це про тих, хто не любить опоганення або бруд. Їх очі спрямовані на Господа Ісуса. Чому? Тому що Христос, як ми говорили, – наша святість, наша праведність.

І наступне блаженство говорить про миротворців: «Блаженні миротворці» , бо тільки тоді, коли людина вільна, вона може брати участь у роботі щодо примирення. Ці люди не схильні до поділу, ворожнечі або війни. Насправді вони об’єднують людей. Чому? Завдяки глибокій переконаності в тому, що Бог – наш мир. І якщо Бог – наш мир, тоді ми вільні стати миротворцями.

І далі: «Блаженні вигнані за правду», тому що вони вибирають Христа і Його хрест, Його воскресіння, вознесіння, Його заступництво як Первосвященика і його пришестя як Царя царів і Господа панів. Тоді Ісус стає центром життя вільної людини. Фактично, ці люди настільки вільні, що їх не спокусити славою, і вони швидше будуть зганьблені, ніж зганьблять характер Спасителя. Вони швидше втратять своє життя, ніж зрадять Господа свого життя. Бог – їх самоцінність, бажання їх серця і розуму. Воістину благословенні ті, хто знаходить повноту в Бога, тому що тоді вони стають вільними.

Таким чином, справжня свобода ширша, ніж здається на перший погляд, а блаженства – наш перший приклад. Але є ще один.

Річ у тім, що свобода – це щось таке глибоке, що вона уособлює зміст всієї вістки християнської віри. Ось чому в п’ятому розділі Послання до Галатів апостол Павло ясно говорить, що Христос звільнив вас. Тут  я хотів би зупинитися і розглянути паралель зі Старого Завіту – звільнення Божого народу, Ізраїля. І кожний раз, коли Бог звільняє, Він дає дари. Так було в П’ятидесятницю – в третій місяць, коли народ Ізраїля залишив Єгипет і зустрівся з Богом на Синаї. Там Бог дав Ізраїлю дар; дар закону, Десять Заповідей. Це був Старий Завіт.

У Новому Завіті сталося те ж саме. Бог звільняє Свій народ через хрест. Це новий Вихід. І тепер християнам дають новий дар. У Старому Завіті даром був закон. У Новому Завіті дар – це Святий Дух. Але чому Святий Дух? Тому що Святий Дух приносить свободу. В 2 посланні до Коринтян, 3 розділі сказано, що там, де Дух, там свобода. А що саме робить Святий Дух? Святий Дух виливає любов Бога в наше серце.

Існує глибокий зв’язок між свободою і любов’ю. Вражаюче, і це ядро ​​того, що дає Бог. Відновлення Божої любові в нашому серці – це те, що приносить справжню свободу. Коли ми святкуємо свободу, надзвичайно важливо пам’ятати, що основа, фундамент, виправдання свободи – це сама любов. Не дивно, що апостол Павло, кажучи про вчення Христа, сказав, що він покаже раннім християнам «найкращий спосіб». Що це за кращий спосіб? По суті, це любов.

Але цікаво те, як він це робить. Він каже: «Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любові не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!» (1 Кор.13: 1). І потім він продовжує: «І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, то я ніщо!» (1 Кор. 13: 2). І потім він пише: «І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, то пожитку не матиму жадного!» (1 Кор 13: 3).

Павло показав своїм читачам і нам сьогодні, що якщо хтось опанує всіма засобами спілкування, але не має любові, то це без користі. Якщо хтось буде знати абсолютно все про Бога, майбутнє, таємниці, пророцтва, придбає все знання, навіть віру, але без любові, – це все ніщо. І потім він продовжує: якщо ви віддасте все своє майно іншим, без любові це ніщо. Якщо хтось навіть захоче віддати своє власне тіло, без любові це буде надаремно.  Іншими  словами, що б ми не досягли або не зробили, незалежно від того, яка, на нашу думку, свобода у нас є, без любові це ніщо. Це те, що робить християнську свободу чимось глибшим. Християнська свобода – це не просто ще одне право людини. «Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!»(1 Кор.13: 11-13). Павло запрошує нас сюди, щоб слідувати за любов’ю. Чому? Тому що любов – це шлях до свободи. Шлях свободи. Вираз волі. Не дивно, що Ісус міг сказати: «Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні». (Іван. 8:36). Ця свобода – це те, що я пристрасно бажаю для кожного з вас, особливо під час цієї Суботи свободи. Чи можете ви повністю прийняти не тільки Божий закон, але Божий Святий Дух, який виллє в наші серця Божу любов, щоб ми могли бути дійсно вільними. І кожен з нас може відчувати благодать від Христа і спільність Святого Духа до того дня, коли Він прийде, і ми можемо вічно спілкуватися з Ним у любові, вільній, навіть від смерті. Вільний від усього, що завадить нашому повному доступу до Бога в спілкуванні під час вічності.