Двоє осіб охрестилося у Львові

У львівській громаді «Вічне Євангеліє» 17 січня охрестилося двоє осіб. Оксана Кузнєцова й Оксана Керкера вирішили долучитися до адвентистської церкви після тривалих пошуків Божої істини.

Оксана Кузнєцова родом з Маріуполя, але вже два роки проживає у селі Бедевля Закарпатської області. Коли я звершував пасторське служіння в Тячеві, вона відвідувала євангельські зустрічі, які проводив проповідник з Румунії. Щодня на програму її привозив пастор з Бедевлі Андрій Мельничук. Тоді я подарував їй Біблію, але ще не знав, що це був не останній раз, коли ми з нею бачились. Пройшло два роки і вона прийшла до церкви «Вічне Євангеліє» у Львові, у якій я наразі є пастором. Я підійшов до неї знайомитись, бо впізнав одразу, а вона відповіла, що з Бедевлі й прийшла сюди побачити знайоме обличчя. На моє запитання кого, вона відповіла, що мене. Коли я сказав, що не можу згадати її, Оксана розповіла про те, що відвідувала програму у Тячеві й отримала у подарунок Біблію. Після нетривалого спілкування вона сказала, що хоче охреститися і її бажання, щоб на хрещенні був присутнім також і пастор Андрій Мельничук. Ми з нею заповнили свідоцтво віри, а під час богослужіння був зроблений заклик до тих, хто хоче охреститися і вона вийшла на сцену. Ми помолилися, і, хоча в неї були певні переживання були вона охрестилася.

Оксана Керкера вже давно знайома з адвентистською церквою. Протягом тривалого часу вона не відвідувала богослужіння, але дивилася наші прямі трансляції. Одного разу після похоронного служіння, коли я проповідав на цвинтарі, я підійшов до неї познайомитися і мені сказали, що вона хотіла б охреститися, бо дуже добре знайома з вченням адвентистської церкви. Ми домовилися про зустріч, поспілкувалися й Оксана розповіла про своє бажання долучитися до церкви. Ми з нею так само заповнили свідоцтво віри і на наступному богослужінні вона охрестилася.

Так цікаво, дві Оксани і в кожного свій шлях до Бога. Одна йшла до Нього все життя, а інша нещодавно, два роки тому почула Його заклик. Тож така історія. Наша проповідь не марна і справа, яку ми робимо, приносить свої плоди. Господь благословляє і приводить людей. З нами, чи без нас, Він приводить людей, але коли Він робить це через нас, то ми розділяємо з Ним радість спасіння людей.

Роман Шуляк