Про онлайн табір у Майнкрафт, який проходив з 4 по 10 січня, розповідають організатори, Кайрат Грейсон та Давид Байдачний

В Україні проводилося і продовжують проводиться багато таборів (дитячих, підліткових, молодіжних), але онлайн табір у Майнкрафті, — це щось унікальне. Як виникла така ідея і яке було її сприйняття вашим оточенням?

Кайрат: Одразу слід сказати, що колись вже проходив онлайн табір. Можливо не в Майнкрафті, але сама концепція не є новою. Ми знаємо, що під час пандемії COVID-19 відбувався подібний табір. Але ідея провести табір саме в комп’ютерній грі з’явилася спонтанно.

Якось ввечері ми з Давидом грали в Майнкрафт і подумали, що було б класно, якби був такий табір, під час якого діти можуть зібратися в цій грі і щось побудувати, до прикладу церкву.

Давид: Спочатку не було конкретної концепції, ми просто грали і Кайрат в один момент мені каже: «організуймо табір в Майнкрафті». Я жартома відповів: «давай, чому б ні». Але згодом Кайрат написав серйозно, щоб ми почали готуватися до проведення табору в Майнкрафті. Все, з того часу ми розпочали підготовку.

Щодо того, як на це відреагували інші люди, Кайрат краще зможе розповісти. Але знаю, що не всі сприйняли цю ідею позитивно.

Кайрат: Я знаю, що деякі люди поза спиною казали, мовляв, як так, адвентисти будуть грати в ігри, діти ж стануть залежними, там буде суцільний жах. Коли мої друзі говорили про подібне ставлення людей, я відповідав, щоб вони написали мені особисто. Якщо є якісь претензії, побажання, чи аргументована критика, то ми поспілкуємося і вирішимо ці питання. Можливо, я дійсно чогось не розумію. Але, як це буває зазвичай, ніхто так і не написав, не зателефонував.

Деякі люди скептично ставляться до всього нового, чого вони ще не бачили. Окремі мої друзі доволі часто намагалися давати нам якісь поради, які на той час не мали жодного сенсу, оскільки вони подібного не зустрічали, а ми, відповідно, не створювали до цього. Тому іноді з певною насмішкою нам казали «Ну, робіть». А ми взяли і зробили.

Стосовно батьків, то вони й під час табору і після нього писали гарні відгуки, що діти дуже вражені, а самим батькам легше, що діти можуть три години провести в християнському середовищі та ще й у своїй улюбленій грі, послухати духовні натхнення.

Для того, щоб краще зрозуміти вас і як ви прийшли до цієї ідеї, розкажіть трохи про себе, чим ви займаєтеся, і де ви проживаєте.

Кайрат: На момент створення цього табору я вже вийшов на служіння, як помічник пастора, в Ірпені. Моїм пастором наставником є Віталій Жарун. Також ми з дружиною займаємося підлітковим й молодіжним служінням та беремо участь у проєктах поза місцевою церквою.

Давид: Я проживаю у Києві та займаюся розробкою дизайнів для сайтів.

Кайрат: До речі, хотілося б сказати, що всім візуалом, оголошеннями, рекламою і т.д. займався Давид.

Я так розумію, де є Майнкрафт, там є й інші ігри. Як ви взагалі ставитеся до комп’ютерних ігор? Як у вашому уявленні співвідноситься християнство і комп’ютерні ігри? Чи може бути в них щось позитивне?

Кайрат: Почну з того, чи варто взагалі грати в комп’ютерні ігри, це гріх, чи ні. Адже досить багато вірян вважають, що це гріховне заняття й Ісус не грав би у комп’ютерні ігри. Я вважаю, що важливо зрозуміти, до чого ігри тебе ведуть і що вони тобі дають.

Якщо діти грають у той самий Майнкрафт, то вони розвивають своє просторове й логічне мислення. Лише з кубічних блоків вони будують різноманітні фігури, які іноді навіть складно уявити. Але, звичайно, все залежить від того, скільки часу ми переділяємо іграм і що ми від цього отримуємо.

Тому моя позиція стосовно того, чи нормально грати в комп’ютерні ігри, — я думаю, що нормально. Але необхідно пам’ятати настанову апостола Павла, що все мені дозволено, та ніщо не має володіти мною.

Давид: Я скажу не з думки пастора. Мені подобаються ігри, я люблю в них грати, але важливо, щоб гра не володіла емоціями. Особливо якщо вона викликає якісь негативні емоції чи почуття, то це вже сигнал того, що потрібно замислитись чи варто грати саме в цю гру.

З іншого боку, ми отримуємо багато позитивних емоцій, так само як і під час відпочинку, спілкування з друзями. В іграх можна керувати автомобілем, добувати ресурси, будувати різноманітні споруди та робити багато цікавих речей.

Кайрат: Насправді ми, як церква, просто не можемо уникати того, що дітям хочеться грати в ігри. Ми не можемо залишатися в ХІХ-XX століттях, коли час невпинно йде вперед, а діти й підлітки зустрічаються з іншими, сучасними викликами. Маю на увазі, що світ пропонує щось більше, яскравіше, приємніше, привабливіше. Чому ми, як церква, не можемо використати те, що є в межах дозволеного, те, що не суперечить Божому Слову та Його заповідям, з метою служіння дітям та молоді?

Все залежить від того, як ми це використовуємо. Навіть сам Інтернет – штука гарна, але в ньому є дуже багато поганих речей. Тому, на мою думку, нам необхідно використовувати сучасні методи. Як ми плануємо просувати Євангеліє, залучати людей до нашої церкви, якщо в ній немає нічого сучасного. Або, якщо і є, то в незначній кількості, а на все нове можна почути відповідь «гріх».

Звичайно, грати цілими днями в ігри — однозначно погано. До речі, на таборі мама одного з учасників дала нам дуже слушну пораду, що було б добре робити перерви для дітей. До прикладу, 50 хвилин грають, 10 хвилин відпочивають.

Планування та підготовка до таборів є дуже тривалою та клопіткою роботою. З якими труднощами у процесі підготовки стикалися ви, з ким консультувалися, кого залучали для допомоги?

Кайрат: У першу чергу ми думали про те, щоб знайти людину, яка могла б представити проєкт на розгляд керівництву церкви, розказати, що табір такого типу буде актуальним та цікавим для дітей. Але не всі будуть здатні з розумінням поставитися до цієї ідеї чи порадити щось конструктивне. Тому ми прийшли до висновку, що найбільш відкритим до такої ідеї буде Максим Буга, який є керівником клубного служіння в Україні. Ми можемо йому довіритись, бо він дуже активний, на одній хвилі з молоддю, підтримує нові, сучасні методи служіння. Ми дуже вдячні йому за те, що з його боку була виявлена однозначна підтримка проєкту.

Хоча він відповів, що поки не розуміє, як це буде виглядати, але допоможе нам всім, що буде потрібно. Він допоміг у налаштуванні контактів зі школами, підлітками для того, щоб розповсюджувати рекламу.

Оскільки цей табір проходив онлайн, то було багато технічних моментів, які потрібно було вирішити. Про них детальніше розкаже Давид.

Давид: Так, були певні проблеми. Ми самі не дуже розуміли, як же все це повинно працювати, адже ніколи не стикались з подібним. Іноді нам удвох складно знайти зручний час і можливість, щоб пограти, не кажучи вже про табір для 70-100 дітей. Тому ми почали шукати людину, яка знається на Майнкрафті, і мала б бодай якийсь подібний досвід.

Спочатку одна людина, ніби, відгукнулася, але за два тижні до початку табору в нас нічого не було готове, бо вона, як виявилося, сама не вміє працювати в цьому напрямку. Але, я думаю, що Бог все це передбачив і звів нас з людиною, яка на той час мала чималий досвід роботи з Майнкрафт-серверами.

Кайрат: До речі, це був дуже кумедний досвід, бо перша людина, яку ми просили допомогти, сказала, що розуміється в цій діяльності. Але потім Бог спонукав іншу людину, Євген Чурікова, який сам написав, не знаючи, що ми з Давидом працюємо над створенням цього табору, з питанням чи може він чимось допомогти для його організації. На моє запитання що він вміє, він відповів, що неодноразово створював сервери для того, щоб грати з друзями, був адміністратором серверів. Ми дуже зраділи, оскільки побачили у цьому Божу відповідь.

Хоча я знаю Євгена вже декілька років, але я і не здогадувався, що він знається на адмініструванні та створенні серверів.

Був навіть момент, коли Євгеній просив мене його підмінити і зробити деякі частини роботи, подивився в YouTube як це робиться, бо йому потрібно зайнятися іншими, складнішими аспектами. Лише тоді я усвідомив, наскільки це серйозна і складна робота. Нам здається, що достатньо натиснути клавішу і все — сервер працює. Але насправді, щоб все налаштувати, він витратив декілька днів.

Давид: Так, це важливий учасник команди, оскільки об’єми необхідної технічної роботи були дуже великими. Євген буквально за тиждень підготував усе для того, щоб ми вчасно запустили табір. Згодом до нашої команди приєдналися ще декілька учасників, які виконували важливі ролі. Так, Марко Милевич займався адмініструванням Telegram каналу, Даниїл Бегас та Арсен Абдулаєв були модераторами, їхнє завдання полягало у спілкуванні з дітьми в аудіо чаті. Марк Бегас долучився до табірної команди як відеограф, а пастор Вадим Довбня був духовним наставником.

Чи плануєте ви продовження цього табору?

Кайрат: Так, ми плануємо провести табір наприкінці травня. У дітей якраз завершиться навчання.

Давайте детальніше поговоримо про табірну команду, хто до неї входив?

Кайрат: Спочатку чітко сформованої команди не було. Просто я, Давид та Євген почали робити всю необхідну підготовчу роботу. Але згодом до нас приєднався відеомейкер Марк Бегас. Він зробив дуже гарні відеоролики. Також приєдналися модератори Арсен Абдулаєв, Марко Милевич та Даниїл Бегас.

Давид: Нашою помилкою було те, що ми не передбачили необхідності в людях, які будуть контактувати з учасниками табору й допомагати їм заходити на сервер і т.д. Тому перші 2 дні ми занадто багато часу витратили на те, щоб приймати дзвінки від дітей і пояснювати їм, як це робити.

Кайрат: Другий момент, який ми не врахували, це те, що вікова категорія для табору 7-15 років — це занадто. Якщо підлітки не стикалися з проблемами з підключенням до гри, то діти 7 років ще не настільки добре у цьому розбираються. Тому допомога модераторів, які відповідають за спілкування з дітьми, є надзвичайно важливою.

Ще одним нюансом стало те, що не всі діти мають комп’ютери. Ми почали шукати можливості реалізувати табір так, щоб діти могли заходити і з інших девайсів. Тому були діти, які під’єднувалися з планшетів, а дехто навіть з телефонів.

Були доволі веселі ситуації. До прикладу, одна дитина зателефонувала, що вона не може під’єднатися. Проблема була у тому, що комп’ютер банально не під’єднали до wi-fi. В іншому випадку дитина пише назву сервера, але зайти у гру не може. Ми спробували все, що лише могли. Виявилося, що вона перед назвою сервера поставила пробіл, через що і не могла зайти на сервер.

Як проходив табір? Був поділ на конкретні частини? Чи кожен день ви виконували певні завдання?

Давид: Так, структура табору була продумана. Взагалі, першочерговою метою гри в Майнкрафт було будівництво церкви. Кожного дня необхідно було виконувати черговий етап будівництва. Так, першого дня будувався фундамент, другого — ландшафт, третього – стіни і т.д. Відповідно духовні частини, які готував наш духовний наставник Вадим Довбня, стосувалися цих тем. До прикладу, першого дня він говорив з дітьми про те, що Бог є фундаментом нашого життя. Другого дня — про наше оточення, третього — про стіни, захист нашої духовності.

Кайрат: Так, ми планували, що будівництво церкви буде складатися з кількох етапів, кожен з яких буде виконуватися у певний табірний день. Але, на жаль, не так сталося, як гадалося. Діти просто робили. Дехто навіть уже першого дня майже завершив будівництво своєї церкви.

Ще один момент — деякі дні були виділені для того, щоб збирати ресурси для будівництва. Проте у цьому випадку сталося так само. Деякі учасники табору збирали тоді, коли могли чи встигали, а не у відведений для цього час.

Давид: На початку кожної зустрічі була духовна частина на 15-20 хвилин, під час якої Вадим Довбня в аудіочаті звертався з духовними роздумами до табірчан. Тільки потім відкривався сервер.

Кайрат: Так, ми відмічали всіх дітей, котрі відвідали духовну частину й відповідно за цим списком ми впускали їх на сервер. Але вже на другий день ми зрозуміли, що це дуже складно. Процес не автоматизований, його необхідно робити вручну. Тому ми вирішили запускати на сервер усіх.

Під час гри всі три години, ми знаходилися поруч з дітьми, бо регулярно виникали якісь питання чи проблеми. Одного разу навіть хтось випадково підпалив чужу церкву. У ці моменти ми змогли оцінити роль модераторів, які весь час були на зв’язку, спілкувалися з дітьми. Таким чином було реалізоване наставництво. Я вважаю, що на них була покладена левова частка роботи.

Скільки всього було учасників табору та наставників?

Кайрат: Цього разу наставники не мали конкретних команд. Кожен учасник виконував своє завдання. 

Давид: Загалом у нас було 6 осіб, які були у чаті і кожен намагався якомога швидше допомогти дітям.

Кайрат: Щодо учасників на табір зареєструвалося 78 дітей, а в середньому щодня на сервер заходило 50 осіб. Хоча на початку ми сподівалися, молилися, щоб Бог дав нам 200 учасників. Але ми не знали, чого просили.

Поговорімо про ваші плани. Ви сказали, що в кінці травня плануєте ще подібний табір. Табори в Майнкрафті – це єдиний формат служіння, в якому ви плануєте використовувати комп’ютерні ігри? Чи ви плануєте масштабувати це служіння?

Кайрат: Взагалі, коли я навчався в Українському гуманітарному інституті, то там проводилися турніри із футболу на PlayStation. Але я поки не знаю, чи можна щось подібне реалізувати на велику кількість дітей. Колись була ідея зробити змагання в перегонах, щоб діти між собою змагалися, хто швидше чи вправніше керує автомобілем. Переможцю ми планували оплатити навчання в автошколі. Але поки що це теж на рівні ідеї.

Наразі ми зробимо другий етап табору в Майнкрафті, а далі буде видно. Майнкрафт дає дуже багато можливостей з налаштування самого світу, керуванню взаємодії між гравцями. До прикладу, можна виключити можливість когось поранити, вбити, чи пограбувати.

Давид: Так, поки ми не вичерпаємо цілком потенціал Майнкрафту, я думаю, що не переходитимемо до інших ігор. Тим паче, що ми вже маємо певний досвід і нам самим цікаво, наскільки якісно ми зможемо провести другий табір.

Ви сказали, що на початку не знали, що взагалі з цього вийде, але наразі вже є уявлення, розуміння, що робити на подібному таборі наступного разу. Що б ви порадили молодим людям, у яких є ідеї, але присутній страх того, що вони не знають або не вміють це реалізувати? Краще свою ініціативність притримати і почекати, поки вони навчаться, чи робити так, як вміють і постійно розвиватися?

Кайрат: Я думаю, що ні в якому разі не можна зупинятися, бо немає жодної людини, яка б ніколи не помилялася. За винятком Ісуса Христа. Але всі помиляються і це нормально.

Якщо в тебе є якась ідея, ти не можеш знати напевно, чи вона буде хорошою, чи ні. Краще спробувати, ніж потім жаліти все життя, що так і не намагався це зробити. Звичайно, часто є критика, нерозуміння, за спиною можуть говорити, що нічого не вдасться, що раніше такого не було і т.д. Але якщо у тебе є бачення і ти розумієш, що це може принести хороші плоди, то чому б не спробувати?

Завжди є люди, які тебе підтримають. До прикладу, у нас з Давидом є такий конект. Я ділюся з ним своїми ідеями, він може їх підхопити й таким чином проєкт розвивається.

Давид: Якщо є декілька людей, які готові це робити, значить є люди, яким це і сподобається. І це варто робити.

Кайрат: Тому пробуйте, не бійтесь. Точніше, бійтеся і робіть.

Давид: У нас, напевно, не було страху як такого. Просто була ідея, яка нам подобається і ми розуміли, що є багато дітей, молоді, які також захочуть пограти, провести час саме так. Ми не знали, чи вийде реалізувати такий табір. Виявилося, що вийде. По відгуках ми бачимо, що дітям дуже сподобалося. Тому, відштовхуючись від відгуків, ми з повною впевненістю будемо рухатись далі.

Кайрат: Коли ми лише обговорювали ідею, концепт нашого табору, як ми це зробимо, яка буде механіка, то я казав, що краще зробити простіше, але якісно, щоб усім сподобалось, ніж ми будемо робити багато всього, але не зможемо за всім слідкувати.

Давид: Коли Євген почув наші перші ідеї, то він сказав, що у нас наполеонівські плани на цей табір. 

Кайрат: Так, було таке. Я сподіваюся, що в травні ми врахуємо всі ті недоліки, які в нас були і будемо розраховувати на кращу рекламу, більшу кількість дітей. Можливо, цього разу зареєструється 200 учасників. Хочемо також взяти до команди декого з дітей, які були учасниками цього табору, щоб вони спробували себе в служінні.

Існує наратив серед дітей і молоді, що церква — це нудно. Але коли вони починають займатися служінням, то розуміють, що це дуже класно, це благословенна справа. Тому ми хочемо дати таку можливість молодим людям.

Запитання – Владислав Берецкі