Сяйво серця: місія любові та підтримки в дії

15 лютого як частина програми «Підтримка поряд» відбулася знакова соціально-духовна зустріч для учасниць інклюзивного клубу «Зірочки на землі». Захід, організований Церквою адвентистів сьомого дня №2 міста Ужгород спільно з ГО «РУХ 323», став платформою для психоемоційного відновлення матерів, які виховують дітей з інвалідністю та особливими освітніми потребами (ООП). Ця подія об’єднала 17 мам та 9 дітей, продемонструвавши, що справжня підтримка починається там, де закінчується самотність і народжується спільність.

Для того щоб мами могли повністю зануритися в атмосферу відновлення, організатори забезпечили паралельну програму для дітей. Поки малеча під наглядом волонтерів була зайнята творчістю — виготовленням листівок, виконанням руханок, — дорослі отримали рідкісну можливість присвятити час власному внутрішньому стану. Показником глибокої довіри стало те, що діти, які вже неодноразово відвідували церкву, впевнено та радісно прямували до ігрових зон, сприймаючи цей простір як територію безумовного прийняття.

Цей фундамент безпеки дозволив перейти до центральної частини зустрічі — глибокого духовного діалогу. Модератором виступила активна парафіянка адвентистської церкви, Діана Комарницька, яка сама проходить шлях материнства дитини з ООП. Програма, що планувалася на півтори години, природно розширилася до двох, адже учасниці мали гостру потребу не просто слухати, а висловити свій біль. В основі розмови лежав біблійний принцип цілісності особистості:

«Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:39). Ведуча наочно пояснила, що турбота про себе — це не егоїзм, а духовна відповідальність. Використовуючи метафору «склянки води», вона показала: якщо довго тримати вантаж тривог без відпочинку, він здатний паралізувати волю, тому вкрай важливо вчасно «ставити свою склянку на стіл», довіряючи її Богу.

Така відвертість модератора викликала хвилю щирих свідчень серед присутніх. Зокрема, жінка з Маріуполя зі сльозами на очах зазначила, що можливість почути однодумців, які розуміють специфіку її життя без зайвих пояснень, є безцінним даром. Її думку підтримала інша учасниця, яка приїхала з великого міста. Попри досвід відвідування масштабних тренінгів, вона зізналася, що саме в цих церковних стінах знайшла особливе «тепло рідного дому». Для неї, як і для багатьох інших, церква перестала бути просто будівлею, перетворившись на місце сили.

Емоційне піднесення логічно перейшло у творчу фазу — виготовлення фетрових сердець. Ця практика стала символом внутрішньої трансформації, де кожна мама заново відкривала свою унікальність через Слово Боже:

«Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї… Дивні діла Твої, і душа моя це добре знає!» (Псалом 138:13-14). Ведуча нагадала присутнім про їхній високий статус: вони не просто виконують важку працю, вони — доньки Великого Царя, чия цінність у Його очах є незмінною.

Цей духовний досвід настільки згуртував присутніх, що після офіційного завершення мами не поспішали залишати залу. Замість того, щоб бути лише гостями, вони почали активно допомагати : прибирали столи, складали стільці та знімали декорації, демонструючи відчуття приналежності до великої християнської родини.

Деякі сім’ї залишалися в приміщенні до останнього моменту, зазначаючи, що саме тут панує рідкісний спокій, необхідний їхнім дітям. Програма «Підтримка поряд», Церква адвентистів сьомого дня та ГО «РУХ 323» вкотре підтвердили головну істину: найбільша проповідь — це любов, втілена у вчинках, і здатність бути поруч саме тоді, коли це потрібно найбільше.

Магдалина Смірнова, голова правління ГО “РУХ323”