Валентин Дьяченко. Проповідь: Сварка у човні

“Ще ніколи доручення Христа не здавалося їм таким важким. Учні давно чекали нагоди, щоб на хвилі народного збудження проголосити Ісуса царем; нині вони не могли погодитися з тим, що весь їхній ентузіазм буде даремним. Юрби людей, які збиралися на святкування Пасхи, палко бажали бачити нового пророка. Для Його послідовників ця нагода видавалася найкращою можливістю зробити свого Вчителя царем Ізраїлю. У розпалі власного честолюбства вони не могли залишити Ісуса одного на безлюдному березі. Вони заперечували таке рішення, але цього разу Ісус розмовляв з ними, як ніколи, владно. Зрозумівши, що подальші заперечення з їхнього боку будуть марними, вони мовчки попрямували до моря.” ХНС, Р.40 “Ніч на озері”

“Після цього Ісус звелів натовпу розійтися. Він робив це настільки рішуче, що ніхто не насмілився не підкоритися. Слова хвали і прославлення завмерли на їхніх устах. Готові захопити Його зненацька, вони зупиняються; з їхніх облич зникає вираз радісного очікування. Серед натовпу були мужі, що володіли глибоким розумом і твердою рішучістю, однак царственний вигляд Ісуса та кілька тихих, але владних слів зводять нанівець їхні плани. Люди визнають, що Він володіє силою, котра перевершує всі земні авторитети, і беззаперечно підкоряються Йому… Їхніми серцями і розумом опанувало невір’я. Жадоба слави засліпила їх. Учні знали, що фарисеї ненавиділи Його, і тому прагнули бачити Його звеличеним, як Він і заслуговував цього. Перебувати в тісному зв’язку з Учителем, Який міг творити такі великі чудеса, і разом з тим зносити ганьбу, маючи славу ошуканців, було для них надто тяжким випробуванням. Невже їх завжди будуть називати послідовниками лжепророка?” ХНС, Р.40 “Ніч на озері”

“Учні не відразу відпливли від берега, як їм звелів Ісус. Вони деякий час очікували, сподіваючись, що Він приєднається до них. Але, зауваживши, що почало швидко темніти, “увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума”. Учні залишили Ісуса з невдоволенням у серцях. З того часу, як визнали Його своїм Господом, вони ще ніколи не були так незадоволені Ним. Вони ремствували, що не змогли проголосити Його царем. Вони засуджували себе за те, що так легко підкорилися Його наказові. Якби ми були наполегливішими, міркували учні, то здійснили б свій план.” ХНС, Р.40 “Ніч на озері”