Програма: Тиждень християнської сім’ї і шлюбу «Творячи спогади» на 2015 рік

Програма: Тиждень християнської сім’ї і шлюбу «Творячи спогади» на 2015 рік

 

7-14 ЛЮТОГО 2015

Щорічний Тиждень Сім’ї – можливість звернути увагу всієї громади і друзів нашої церкви на цінності, які, по благодаті Божої Він дає нам в нашому повсякденному житті. Використовуйте матеріали Щорічника родинного служіння на 2015 рік, який ви отримали. Розробіть свою власну програму, в якій можна було б передбачити все: потреби, особливості, можливості людей у вашій громаді. Все що ми робимо: повинно служити укріпленню у вірі, зміцненню сімей, духовному зростанню.

Будуйте плани, радячись з пастором і з керівниками інших відділів церкви.

Декілька рекомендацій:

1. Тиждень сім’ї – це не лише одна проповідь. Підготуйте декілька цікавих заходів для того, щоб досягти на цьому тижні кожну сім’ю – всі ми потребуємо того, щоб передивлятись та оновлювати стосунки. Так твориться те, що потім прикрасить життя приємними спогадами.

2.Продумайте разом зі своїми сестрами і братами, як тактовно допомогти тим сім’ям, де є труднощі і проблеми.

З.Сімейна радість не можлива без служіння. Запропонуєте кожній сім’ї простий та збалансований план служіння – близьким, дітям, один одному, родичам та іншим сім’ям.

4. І звичайно, хай щодня цього тижня буде час для особливих молитов про наші сім’ї, про мир в нашій країні.

7 лютого субота

Використовуйте проповідь про шлюб «Дар спогадів» для суботнього богослужіння зранку. Можете влаштувати молитовний ланцюжок за родини громади. Користуючись матеріалами Щорічника сімейного служіння 2015 року, розкажіть одну із дитячих історій. На вечірньому служінні можна провести семінар, котрий буде актуальним у вашій громаді (зі Щорічника). Зверніть увагу на активну роль слухачів у висловлюванні своїх вражень і пропозицій – таким чином, ви підвищите їх зацікавленість. Зробіть анкетне опитування, щоб визначити потреби сімей у вашій громаді та теми, які варто розглянути на тематичних родинних зустрічах впродовж року.

8 лютого неділя – зустріч сімей за чашкою чаю. У програмі – спогади. Це і особливі моменти життя, діти, подорожі, свідоцтва віри. Домовтеся про час для кожної родини, щоб можна було встигнути почути всіх. Фото, відео, спів можуть прикрасити цей вечір. Запросіть своїх друзів.

9 лютого понеділок – приділіть час дітям. Поговоріть про їх потреби, відвідайте, передзвоніть, помоліться про них.

10 лютого вівторок – пригадайте те, що в стосунках з родичами ви давно відкладали. Спробуйте заповнити їх потреби вашою увагою.

11 лютого середа – приділіть час один одному. Влаштуйте сімейне свято – пригадайте, як ви зустрілися, перші побачення, перші кроки вашої сімТ.

12 лютого четвер – молимося про мир в нашій країні і про тих, хто страждає від біди.

13 лютого п’ятниця – на вечірньому служінні в церкві або на домашньому богослужінні, запросить членів сім’ї прочитати найулюбленіші тексти з Біблії і цитати з книг Духу Пророчого. Наприклад, на тему Любові, Cім’ї, Вірності. Влаштуйте вечір поклоніння в загальному співі улюблених псалмів.

14 лютого cубота

Використовуйте проповідь про виховання «Уроки від сім’ї Аврама», (а також дитячу історію зі Щорічника) для суботнього богослужіння зранку, запропонуйте також представникам родин розповісти про враження прожитого тиждень, напевно Божі благословення через наше служіння один одному стануть приємним спогадом. А ввечері в суботу влаштуйте музичний творчий родинний вечір.

ЗВЕРНЕННЯ ДО РОДИН 7-14 лютого 2015

Значення сім’ї неможливо переоцінити. Міцна сім’я – це мир і спокій для кожного з її членів, це впевненість в турботі і любові, це місце, де Бог може благословити більш за все. Наша церква, проводячи щорічний Тиждень Cім’ї, звертає особливу увагу на те, що важливо будувати стосунки на основі служіння, пошани і любові один до одного. Християнська сім’я має ще більше переваг.

Там Бог не гість, Він там живе.

Там немає чужих, там всі близькі і рідні.

Там немає мовних проблем – там завжди звучить мова любові.

Там немає політичних баталій – там панує політика взаємної поваги.

Там немає протиріч в поглядах – там розуміння про чесність і справедливість засновані на вічних Біблійних принципах.

Там немає образ – де не ображають і не ображаються.

Там справжні па1ріоти – небесного Царства Божия, де є місце всякому народові, коліну і мові.

Там немає ненависті до ворогів – там про них моляться.

Там не звинувачують – там намагаються зрозуміти і поспівчувати. Там немає ідеальних людей – там ними хочуть стати.

Давайте будемо більше молитися про те, щоб наші сім’ї стали місцем, де добре нам і нашим близьким і де Божа милість освітлює життєву дорогу для всіх навкруги!

І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім У домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі. Мтф.5,15-16.

І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. Филп.4,7

Відділ сімейного служіння УУК

Проповідь: Дар спогадів

Клаудіо та Паамела Консуегра

Клаудіо Консуегра, доктор служінні, є директором Відділу Сімейного служіння в Північноамериканському дивізіоні Церкви адвентистів сьомого дня в Сільвер-Спрінг, штат Меріленд, США.

Памела Консуегра, доктор філософії, є заступником директора Відділу Сімейного служіння в Північноамериканському дивізіоні Церкви адвентистів сьомого дня в Сільвер-Спрінг, штат Меріленд, США.

Головний бібл. текст: «Пам’ять про праведного на благословення» Притчі 10: 7 (І)

Вступ.

Ми, ймовірно, багато разів чули ці слова на похоронах. Саме в ці моменти життя ми зупиняємося, щоб поділитися спогадами про людину, пам’ять про якого бажаємо увічнити. Діти розповідають про туристичні походи, їх перші пригоди на велосипедах чи, може, про смішні казуси дитинства. Вони можуть пригадати смачні пироги, походи по магазинах або теплі обійми мами. Дружини говорять про те, як зустріли свого чоловіка, і про романтичні вечори, проведені разом.

Під час сумних подій хороші, щасливі спогади приносять радість. Воістину «Пам’ять про праведного на благословення».

Звичайно ж, ми не повинні ділитися хорошими спогадами, які у нас є, тільки на похоронах. Найчастіше кращі часи нашого життя бувають тоді, коли ми збираємося разом всією сім’єю або з друзями і говоримо про те, що було, коли ми були дітьми, ходили до школи або про той час, коли жили по сусідству.

ми називаємо це: «вдаватися до спогадів».

Дядя Стів згадує старі добрі часи, коли Ford соире коштував всього $500, бензин – 19 центів за галон, поштова марка – три центи, а цукерки ціною в один цент були справжнім задоволенням. Може є приклад з нашого життя? Бабуся Джун розповідає історії про те як росла на фермі і щодня ходила в школу за три милі, піднімаючись на гору в обидві сторони.

Тереза трепетно згадує дні очікування перед поїздкою на поїзді, щоб відвідати свою бабусю і дідуся в іншому кінці країни.

Кожен з нас часто згадує й аналізує події свого життя. Це невід’ємна і природна частина нашого життя, дуже важлива для нашого існування. І це також надзвичайно важливо для наших дітей, тому що ці спогади з’єднують покоління і забезпечують дітей тим фундаментом, на якому буде грунтуватися їх майбутнє.

 

1. Просто обряд?

У другій книзі Біблії Вихід записана одна історія, яка показує, як важливо нам, батькам, творити спогади для наших дітей. Бог хотів звільнити своїх дітей від рабства в Єгипті, але фараон завзято відмовлявся це зробити. Божі кари почали докоряти фараона і єгиптян одна за одною до тих пір, поки ті, зрештою, не дозволили ізраїльтянам піти. По суті, вони їх просто вигнали.

У ніч їх виходу з Єгипту Бог встановив обряд, відомий нам як Пасха.

«І станеться, коли ви ввійдете до того Краю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви будете додержувати цієї служби. І станеться коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша? то відкажете: Це жертва Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг. І схилився народ, і вклонивсь до землі». (Вих. 12: 25-27).

Пасха служила нагадуванням останньої ночі в неволі, а кров на одвірках кожного будинку служила знаком захисту від смерті всіх первістків в тій землі.

Пасха була не просто національним святом або торжеством. Насправді

щорічне святкування Пасхи було нагадуванням, яскравим уроком, призначеним для дітей в кожному будинку, де вона відзначалась. Це служіння не було призначено для синагоги, але було особливим часом для кожної родини.

Порядок особливого служіння під час Пасхи під назвою Пасхальний Седер включає в себе спів і читання певних псалмів. У цей час діти можуть задати питання про значення кожного з символі, які знаходяться на столі.

Одна з найбільш улюблених дітьми частин служіння – це пошук захованого «афікоман», який являє собою шматок прісного хліба – нагадування про той прісний хліб, який ізраїльтяни повинні були з’їсти, стоячи і чекаючи повеління вирушити в дорогу. у деяких сім’ях глава сім’ї ховає афікоман від дітей, а хто знайшов – винагороджує грошима або цукерками. В інших сім’ях діти самі ховають афікоман і просять винагороду за його повернення. У будь-якому випадку афікоман став засобом, що допомагає дітям не спати в ході Седера і бути активними.

Близько чотирьох тисяч років дітям в єврейських будинках нагадували, що їхні предки були рабами, яких Бог чудесним чином звільнив. І це також служить нагадуванням про пришестя Месії, Агнця Божого, який бере на себе гріхи світу.

Коли Ісус, Месія, прийшов і помер, пасхальне служіння стало непотрібним для того, щоб нагадувати єврейському народу про майбутнє пришестя Месії. Замість нього Ісус заснував ще один обряд, який ми стали називати «Вечеря Господня».

Ось як описує події того вечора Павло: «Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене! Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде» (1 Кор. 11: 23-26).

Цікаво відзначити, що Ісус не просто сказав: «Пам’ятайте про день Моєї смерті» або «збирайтеся всякий раз, щоб поміркувати про значення моєї жертви». Замість цього Він угледів деякі сильні візуальні нагадування обмивання ніг, хліб і вино. Подібно до Пасхи, Седер має багато символів, які служать нагадуванням про події тієї ночі, коли ізраїльтяни були позбавлені з рабства. Вечеря Господня має кілька символів, щоб нагадати нам про ту п’ятницю, коли Агнець Божий помер, щоб врятувати нас від наших гріхів. Але ми хотіли б, щоб ви розглянули дещо ще. Якщо служіння Пасхи було призначене Богом в якості засобу навчання, особливо для дітей, то цілком можливо, що Ісус також мав на увазі, що і Вечеря Господня повинна служити засобом навчання для наших дітей. Якщо це так, тоді хіба ми не повинні подбати про те, щоб наші діти могли більше розуміти наскільки це можливо, щоб кожен із символів цього особливого служіння нагадував Їм про жертву Ісуса?           .

Можливо, саме це мав на увазі Ісус, коли сказав: «Пустіть дітей і не бороніть їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне». (Матв. 19: 14).

Чи розумієте ви, що Вечеря Господня – це не просто обряд. Це Боже наочний посібник, щоб привернути Його і великих і малих дітей ближче до Нього.

 

2. Просто купа каміння?

Є ще одна історія, яка ілюструє, наскільки важливо для наших дітей, коли їхні батьки збирають спогади, особливо хороші, разом з ними.

Ізраїльтяни, які були звільнені з егіпетського рабства, тинялися в пустелі сорок років. Ціле покоління тих, хто залишив Єгипет, за винятком небагатьох, померло в пустелі, ледве встигнувши поглянути на Землю Обіцяну.

Після смерті Мойсея Ісус Навин, новий вождь, готував народ до переходу через Йордан і завоюванню тієї землі, яку обіцяв дати їм Бог.

В одній з настанов, які дав Ісус Навин народу, йшлося: «І сталося, як увесь народ закінчив переходити Йордан, то сказав Господь до Ісуса, говорячи: Візьміть собі з народу дванадцять мужів, по одному мужеві з племени. І накажете їм, говорячи: Винесіть звідси, із середини Йордану, із місця, де міцно стояли ноги священиків, дванадцять каменів, і перенесете їх із собою, і покладете їх на нічлігу, що в ньому будете ночувати цієї ночі. І покликав Ісус тих дванадцятьох мужів, що настановив з Ізраїлевих синів, по одному мужеві з племени, та й сказав їм Ісус: Підіть перед ковчегом Господа, Бога вашого, до середини Йордану, і підійміть собі кожен на плече своє одного каменя за числом племен Ізраїлевих синів, щоб то було знаком між вами, коли взавтра запитають ваші сини, говорячи: Що цe в вас за каміння? то скажете їм, що була відділена йорданська вода перед ковчегом Господнього запові1У, коли він переходив в Йордані, була відділена йорданська вода. І будуть ті каміння за пам’ятку для Ізраїлевих синів аж навіки» (І.Нав. 4: 2-7).

Яке цікаве повеління!

Візьміть дванадцять каменів із середини річки! Чому не з якого-небудь берега Йордану? Відповідь міститься у віршах 6 і 7.

Джон Кунц каже: «Щоразу, коли людина розповідає щось про своє життя, то в розумі слухачів подібно до дзеркала відбивається і затверджується їх власне життя».

Вдаючись до спогадів, ми робимо подарунок іншим. Згадувати минуле – це поточний процес роздумів чи обговорення нашого власного досвіду для того, щоб переосмислити значущі події нашого життя. Звичайно ж, всі ми живемо в сьогоденні. У той же час, ми також як і раніше несемо з собою наші «минулі я» протягом всього нашого життя. Ми є частиною багатої, дивовижної історії, якій потрібно ділитися і зберігати.

Але історії, які ми розповідаємо про наше життя, також є важливими джерелами нашої самоідентифікації. Вони дають нам можливість досліджувати і передати наше минуле сьогоденню.

Одне з трагічних наслідків деменції, амнезії або хвороби Альцгеймера – коли люди втрачають свої спогади – це втрата зв’язку з Їх історією, з Їх життям і в кінцевому підсумку з ними самими.

Але до тих пір, поки ми використовуємо наш розум, ми можемо продовжувати творити спогади для себе і для тих, хто буде після нас.

 

3. Просто день?

Ті, хто мав часткову або повну втрату пам’яті, можуть підтвердити той факт, що здатність пам’ятати є одним з найбільших подарунків і радощів життя. Кім подзвонив, щоб зробити замовлення, і Крікітт відповіла. З цієї першої розмови їхні стосунки бурхливо розвивалися і, в кінцевому результаті, в 1993 році вони одружилися.

Через шість місяців після весілля подружжя поїхали до її батьків на день Подяки. Крікітт була за кермом і різко повернула, щоб уникнути зіткнення з вантажівкою. Наступний за ними пікап врізався в автомобіль Карпентер. Їх «Форд екскорт» перекинувся на дах і його сильно занесло.

Її чоловік, Кім, був на задньому сидінні: «Я пам’ятаю кожну секунду цієї аварії. Я продовжував кричати, кличучи Крікітт, але не отримав відповіді». У Кіма було пробиття легені, струс мозку і зламана рука. Але найгірше сталося з Крікітт, яка отримала страшні пошкодження черепа, сильно вдарившись головою об дах автомобіля. Перебуваючи без свідомості і, будучи пристебнута ременем безпеки, вона висіла вниз головою тридцять хвилин, перш ніж приїхали рятувальники, потім ще сорок хвилин до тих пір, поки вони змогли її звільнити. Медик-рятувальник, д. Комбс згадує, що зіниці Kpiкiтт застигли з поглядом спрямованим в нікуди: «Її погляд був схожий на те, що ми називаємо очі ляльки».

Через три тижні після аварії, коли медсестра запитала її який зараз рік, Kpiкiтт відповіла: «1969». Вона була в змозі назвати імена своїх батьків. Але коли медсестра запитала: «Хто ваш чоловік?»

Вона відповіла: «Я не заміжня». Аналізи показали, що вона зберегла більшу частину своєї довготривалої пам’яті. Що ж стосується чоловіка, він був для неї зовсім чужою людиною. Вона нічого не відчувала по відношенню до нього. «У мене немає зорової пам’яті в моїй голові і немає пам’яті в моєму серці», – сказала вона.

Коли її виписали з лікарні, вона поїхала жити з матір’ю, але через п’ять місяців знову переїхала назад до чоловіка. Проте всі спроби з’ясувати, як вона стала його дружиною і як вони стали жити разом, насправді наклали важкий тягар на їхні стосунки. Тому їх лікуючий лікар запропонував Їм почати творити нові спогади, що вони і зробили. Вони почали зустрічатися знову, спілкуватися за піцою, робити покупки і кататися на гідроциклі на прилеглому озері. «Я знову познайомилася з моїм чоловіком», – говорить Kpiкiтт. «Був момент, коли я дійсно почала захоплюватися цією людиною. Я сумувала за нього, якщо його не було поруч».

І вона знову закохалася в Кіма. Але було щось, чого не вистачало. Хоча у неї були фотографії Їхнього весілля, їй було сумно, що вона її не пам’ятає. Тому Кім знову зробив їй пропозицію, і в травні 1996 року вони обмінялися шлюбними обітницями і кільцями на своєму другому весіллі. Тепер у неї є фотографії та її власні спогади в цьому особливому дні.

Так, це чудовий дар – спогади! Здатність пам’ятати – це дійсно дар! Ось одна з причин, по якій Бог дав нам особливий щотижневий дар, суботу, щоб допомогти нам пригадати, що сталося, коли був створений світ, і щоб нагадати нам, що Він нас створив. Серед усього іншого теорія еволюції вкрала у створених Богом можливість згадати свого Творця.

Після того, як ізраїльтяни були звільнені після майже 400 років рабства, одним з перших доручень, яке за задумом Бога повинна була виконувати нація (ще до того як вони увійшли в Землю Обіцяну), було збереження спогадів. Бог сказав: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його». (Вихід 20: 8)

як і інші спогади, субота дозволяє не забути про наше коріння, а також пов’язує нас з нашим минулим і з нашим Творцем. Але субота говорить не тільки про минуле. Субота – це також творення сьогоднішніх спогадів для майбутнього. Субота – це можливість щотижня збиратиметься тут у святилище Бога, де ми зустрічаємося і поклоняємося Йому як Божа сім’я, щоб бачити ще більше спогадів. Подумайте про тих, хто колись був тут разом з нами, але в даний час їх немає. Може бути, вони переїхали в інші міста або, на жаль, померли. Коли ми думаємо про них і сумуємо за ними, наші серця також зігріваються теплими спогадами.

Субота – це також чудова щотижнева можливість бачити спогади з вашою родиною. Подумайте про ті речі, які ви зробили впродовж багатьох років разом з вашою родиною.

Примітка: У цей момент ви можете згадати деякі з маленьких суботніх традицій і спогадів з вашою родиною – Біблійні ігри, особлива їжа, спів під час зустрічі суботи . при заході сонця, прогулянки в другій половині суботнього дня і т.д.

Давайте не будемо робити суботу днем, коли ми накладаємо на когось важкий тягар і творимо гіркі спогади. Давайте навмисне використовувати дорогоцінні години Святого Божого дня для творення найприємніших, особливих спогадів, особливо для наших дітей, щоб вони виростали, думаючи про суботу як найкращий, чудовий день тижня.

Це не просто день! Субота – це щотижнева можливість, яку дає нам Бог, щоб бачити сімейні спогади!

4. Просто книга?

Читання – це воістину захоплюючий досвід!

Неллі Алі показує, як книги надають безмежні можливості для осягнення світу, в якому ми живемо, а також можуть дати нам інші навички, щоб досягти успіху в житті.

 

А. Уява.

Читання стимулює нашу уяву і творчі здібності, оскільки в наших думках ми переносимося в ті місця, де зустрічаємося з людьми, знаходимо досвід і дивимося на навколишній світ очима автора.

В. Зв’язок

Коли ми читаємо і бачимо, як автор використовує слова, це допомагає нам відточувати свій власний стиль спілкування. Крім того, читання дає нам знання з багатьох різних тем, тому ми можемо говорити і взаємодіяти з великою кількістю людей. Читання також збільшує наш словниковий запас, у міру того, як ми осмислюємо нові слова в їх контексті. Потім ми можемо застосовувати їх у нашій власній мові або на письмі.

С. Розуміння

Книги дають нам більш глибоке розуміння і контекст, що дуже корисно, коли у нас є справжній інтерес у вивченні чогось. Читання також дозволяє нам розвивати наші навички і дає нам більш широкий погляд на нескінченний список різних тем. Детальне обговорення тонкощів якої-небудь питання в книгах розширює наше розуміння даного питання.

1. Знання

Через великого розмаїття книг розширює наш кругозір і допомагає нам мати більш широке розуміння світу. Різні жанри, культури і мови – все з’єднується разом, щоб дати нам досвід чогось абсолютно нового. Ми отримуємо можливість дізнатися про предмет, про який можливо ніколи не чули раніше; по суті, це навіть може допомогти нам придбати певний багаж знань з цього питання.

Є. Зосередженість і пам’ять

Читання сприяє концентрації нашої уваги, оскільки вимагає від нас зосередитися, часто на тривалий період часу. Читання також вимагає концентрації уваги, щоб зрозуміти основне значення слів – навик, який ми можемо широко застосовувати у всіх сферах нашого життя.

1. Форми заяв

Читання допомагає, коли нам потрібно написати заяву при влаштуванні на роботу або заповнити різні бланки / анкети. Люди, які не читають, можуть невірно зрозуміти деякі з запитань анкети.

1. Особисті інтереси

І, нарешті, Неллі Алі каже, що читання книг може задовольнити будь-якого з нас, чи будемо ми робити це для особистого задоволення або з метою отримати можливість дізнатися більше або просто для розширення кругозору, коли захочемо перенестися в історію Британської імперії або життя Нельсона Мандели, а когось, можливо, цікавлять питання формування відносин або принципи виховання. Головне в тому, що є книги на будь-який смак, що саме по собі диво.

Дослідження також показали, що здатність добре читати є одним з кращих предикторів академічної успішності серед учнів. Читання є одним з найбільш цінних навичок, отриманих в дитинстві.

Є одна книга, яка допомагає нам дізнатися про історію, здоров’я, географію, психологію, відносини і багато іншого. Коли ми читаємо Біблію дітям або разом з нашими дітьми, ми надаємо їм допомогу, як у розвитку їх грамотності, так і в їх духовному зростанні.

Читання Біблії для дітей або Біблійних історій – не просто гарне заняття для дітей, але ще один спосіб бачити спогади між нами.

Павло пише:

«А все, що давніше, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання надію» (Рим. 15: 4).

5. Просто спогади?

Історії, які ми знаходимо в Біблії, були написані з певною метою …

Пасха була не просто обрядом.

Камені з Йордану були не просто купою каміння.

Субота – не просто один із днів.

Біблія – не просто книга.

Бог встановив і передбачив кожна з цих подій, кожну з цих речей, як нагадування, якусь допомогу для пам’яті. Він хотів, щоб Його люди пам’ятали Його і розповідали про Нього своїм дітям.

«Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого; подаси ЇХ до відома синам твоїм та синам твоїх синів». Повт.4: 9

Ми можемо використовувати дані нам Богом кошти, щоб вчити наших дітей про Нього і для творення спогадів про нашу сім’ю в Божій вірі. Творче запам’ятовування змушує спогади знову оживати в нашій пам’яті і може бути досягнуто різними способами.

Ось деякі поради з цього питання:

1. Як можна частіше влаштовуйте спільні прийоми їжі (сніданки, обіди, вечері), коли всі члени родини можуть зібратися за одним столом.
2. Оформляйте разом фото альбоми чи коллажі.
3. Використовуйте різні види мистецтва, такі як малювання, живопис або ліплення з глини як спосіб висловити свої слова і почуття.

(Одна сім’я робила серію відбитків рук і ніг від народження і впродовж багатьох років).

4. Стати сімейним «археологом» – іншими словами, збирайте деякі предмети і значущі речі, пов’язані з історією вашої родини, такі як іграшки, старовинні сімейні речі або одяг, який має деяке особливе значення (одяг посвячення малюків, випускні мантії і т. д .).
5. Спільно розучуйте пісні і часто співайте їх разом.
6. Записуйте історії зі свого дитинства, а також з життя та дитинства ваших дітей з використанням аудіо засобів. У деяких відносинах вони будуть схожі на ваші аудіо автобіографії.
7. Зберігайте «пам’ятну коробку» для кожного з ваших дітей, щоб вручити їм, коли їм виповниться вісімнадцять чи в день весілля.

Все це буде відмінним приводом для спілкування, а також засобом формування цінних спогадів для сім’ї про її минуле для вас самих і для наступних поколінь.

Висновок

Поєднуючи покоління, ми пишемо для наших дітей їх власну історію. Саме дар спогадів сприяє утвердженню їх у вірі і зміцненню взаємовідносин в сім’ї.

«І пам’ятай Творця твого в дні юності твоєї, аж прийшли важкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити:” Для мене в них! …».

            (Екл. 12: 1).    Амінь.

Проповідь: Уроки від сім’ї Авраама

Йонгімпі Папу

Йонгімпі Папу, доктор служіння, керівник Відділу Сімейного служіння в Південному Афро- Індоокеанском дивізіоні Церкви

Адвентистів сьомого дня в Айрін, Преторія, Південна Африка.

Вступ

Це правда, що біблійні сюжети, як правило, приділяють основну увагу досягненням окремих осіб, а не груп людей або сімей. У посланні до Євреїв (11 розділ ) представлений список осіб, віра яких відзначена особливо. Дуже мало говориться про Їх сім’ї. Більш пильний погляд на цих людей, однак, дозволяє побачити підтримку, яку надавали їм члени їх сімей. Служіння Мойсея почалося не стільки завдяки вірі Мойсея, скільки завдяки вірі його батьків, які заховали його, не злякавшися царського веління.

Ми можемо звеличувати чесноти Авраама Ї не без підстав, адже він відомий як батько віруючих. Але це не повинно привести нас до думки про те, що Авраам був Самотній мандрівник. Ми не повинні забувати, що Авраам був турботливим і люблячим батьком Ісаака, вірним і люблячим чоловіком Сари і хорошим паном для своїх слуг. Саме через це невелике і близьке коло людей, Бог мав намір благословити Авраама та всі сім’ї землі.

Доручення, дане Авраамові, полягало не в тому, щоб благословити всі народи, але бути благословенням у власній родині. Наступний текст говорить про конкретні доручення Авраамові, і саме через сумлінне їх виконання Авраам став благословенням для всіх родин сьогодні.

«Бо вибрав Я його для того, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі ходити шляхом Господнім, творячи правду і суд» (Бут. 18:19).

Чому Авраам був обраний Богом?

Цей текст дуже ясно говорить про мету обрання Авраама. Вираз «Бо вибрав Я його… » в інших версіях Біблії перекладається як «бо я пізнав його». По суті в книзі Амоса 3: 2, використовується та ж фраза, де Бог говорить про Ізраїль як про єдиний народ, який він пізнав (визнав – синод. Переклад). Було б неправильно припускати, що Бог знав тільки Ізраїль (у когнітивному сенсі), але цей текст знаходить сенс, тільки якщо враховувати мету. Іншими словами Ізраїль є єдиним народом, який вибрав Бог. Те ж саме відноситься до Авраама – він був обраний Богом для конкретної мети.

Конкретною метою для Авраама було «заповісти синам своїм і домові своєму по собі, ходити шляхом Господнім, творячи правду і суд». Доручення, дане Авраамові, стосувалося його родини та домочадців. Завдання ж Бога полягало в тому, щоб усі народи були благословенні із ньому. Вірне виконання покладеної на нього відповідальності в його родині мало стати гарантом того, що Божі плани, які охоплюють всі народи, будуть виконані.

Чи виконав Авраам дане йому доручення?

Це питання цілком доречне, оскільки ми можемо винести уроки з досвіду Авраама, не просто знаючи про його доручення, а й про те, як він досяг успіху в його виконанні. Урок буде взятий незалежно від того, вдалося Авраамові досягти успіху чи ні, оскільки часто ми можемо винести уроки саме з результатів.

Сфера завдання або відповідальності Авраама обмежувалася його дітьми і домочадцями. Таким чином, питання в наступному: Що заповів Авраам синам своїм і домові своєму по собі? Дивлячись на життя Ісаака, ми можемо дати ствердну відповідь. Авраам зміг покласти Ісаака на вівтар жертвоприношення без будь-яких заперечень з боку свого сина. Елен Уайт говорить про відповідь Ісаака наступне:

«З жахом вражений Ісаак дізнався про що очікує його, але не чинив опору. Він цілком міг уникнути цього, якби тільки захотів. Змучений горем старий, знівечений внутрішньою боротьбою протягом трьох страшних днів, не в силах був би боротися з міцним юнаком. Але Ісаака з дитинства привчили довіряти і з готовністю коритися … »(ПП, с. 151).

Можна поставити запитання: як Аврааму вдалося домогтися від підлітка згоди з готовністю піти на жертовний вівтар? Деякі з нас борються з тим, щоб переконати наших дітей відвідувати Дім молитви, не кажучи вже про те, щоб померти на вівтарі. Як Аврааму це вдалося?

Завдання, доручене Авраамові, включало і його домочадців, а не тільки його дітей. Чи був він здатний заповісти свого будинку після себе ходити шляхами Господа? Слід визнати, що наставляти слуг ходити шляхами Господа може виявитися складнішим завданням, ніж наставляти власних дітей. Було б цікаво з’ясувати, скільки слуг було в сім’ї Авраама?

У Буття 14:14 сказано, що Авраам озброїв близько 318 слуг, які народилися в його власному будинку Ясно, що не всі слуги були озброєні, але тільки ті, хто народився в його будинку. Можна також стверджувати, що число 318 не було загальною кількістю слуг, народжених в його будинку, але це були ті люди, кого він озброїв – діти тих, хто народився в його будинку.

Ми нічого не знаємо про дітей і дружин слуг. Можна припустити, що в служінні у Авраама могло бути більше тисячі чоловік. Саме цим слугам Авраам мав показати шлях Господній. Які були результати? Добився він успіху чи ні?

Коли прийшов час підшукати дружину для Ісака, Авраам довірив одному зі своїх слуг виконати цю дуже важливу задачу. Цікаво відзначити, як слуга розумів релігію свого господаря, Авраама. У Буття 24:35 слуга на основі свого особистого свідчення заявив, Що Господь благословив Авраама безмірно. Еліезер зробив акцент не на тому, наскільки багатим став Авраам, але Хто стояв за цим багатством. Крім того, він знав це зовсім не з чуток, але особисто. По-друге, у вірші 52-м того ж розділу, ми бачимо, як слуга «вклонився до землі Господеві». Це теж не було частиною його доручення. Слуга поклонився Господу за велінням свого власного серця, визнаючи благість Бога, свідком якої він був і яку випробував особисто.

Тому ми можемо переконливо сказати, що Аврааму дійсно вдалося досягти успіху в тому, щоб заповісти своїм дітям і всьому своєму дому ходити шляхами Господа. Питання, яке ми повинні задати: як він міг це зробити? Саме тут ми можемо винести урок, який зможемо застосувати в нашому житті. Ми задаємо це питання, оскільки розуміємо труднощі і завдання, пов’язані з дорученням, даним Аврааму. ми також вражені тим, наскільки добре він його виконав. Ось чотири уроки, які ми можемо почерпнути з історії Авраама.

Відносини між батьками і Богом

Відносини між Богом і Авраамом, а також між Сарою і Богом – перший урок, який ми могли б отримати з життя цієї родини. Авраам Богові явно і без жодних вагань.

Коли його попросили покинути свою батьківщину, він не відкладав на потім і не шукав виправдань. Коли Господь звелів йому принести в жертву свого сина, незважаючи на те, що це могло здаватися йому незрозумілим, він корився. Він знав голос, який з ним говорив, навіть незважаючи на те, що міг і не розуміти ясно, чому він повинен принести в жертву свого сина замість агнця. Це стало живим прикладом для Ісака та його слуг. Вони навчилися сприймати голос Божий всерйоз.

Аврааму могла бути поставлена задача, але без співпраці Сари, йому було б дуже важко довести її до кінця. Життя Сари який суперечить життя і вірності Авраама. У посланні до Євреїв 11: 17 ми читаємо, що «вірою Авраам … приніс у жертву Ісаака», алe в тому ж уривку ми дізнаємося, що «Вірою й Сара сама (будучи неплідна) дістала силу прийняти насіння, і по час свого віку… ». У 1 Петра 3: 6 Сарра наводиться як приклад святих жінок, які довіряли Богу.

Святість є похідним особистих відносин зі святим Богом, а не відносин зі святим чоловіком. У Сарри були особисті стосунки з Богом.

Ісаак не бачив розбіжностей між життям, яким жив Авраам, і життям Сари. Вони жили в унісон, і саме це надавало авторитет Їхнього життя. Авраам міг заповісти ходити шляхом Господнім тільки своїм дітям і слугам після себе. На життя домочадців Авраама вплинула не просто логічність настанов, але посвята Богові самих наставників.

Я вважаю, Ісакові було не складно довірити свій вибір батькові, коли прийшов час шукати супутницю життя. Дружина Ісаака була не просто вибором Авраама. Це був вибір Бога. для дитини, який готовий померти, підкоряючись голосу батька, буде не важко довірити свій вибір того ж. Серйозність, з якою батьки сприймають голос Бога, буде визначати, наскільки серйозно їх діти сприйматиме голоси своїх батьків.

Якщо ми хочемо досягти успіху в задачі, дорученої Богом нашим сім’ям, нам, як обом батькам, так і батькам-одинакам потрібно вибудовувати прозорі, послідовні і прогресуючі відносини з Христом. Легко проповідувати в церкві, але проповідь на дому – це серйозне завдання, оскільки саме тут часто коса заходить на камінь. Саме вдома наша проповідь може фактично бути оскаржена до точки суперечності нашими власними діями. Послідовна життя не потребує довгої проповіді або навчання. Вона заповнює прогалину в повчанні і пояснює його значення.

Відносини між батьком і матір’ю

Те, як батьки ставляться один до одного, може бути благословенням або прокляттям для інших членів сім’ї. Сарра, ми читаємо, прикрашала себе, підкоряючись Аврааму. Це не означає, що Сарра була лише тінню Авраама, без права говорити або втручатися у справи сім’ї.

Ми знаємо, ЩО не раз Сарра давала поради Аврааму, щоб вирішити кризову ситуацію, з якою вони стикалися як сім’я. Саме вона порадила чоловікові Агар як рішення їх бездітності. Сарра сприймала Авраама як рівного їй, навіть незважаючи на те, що про неї написано як про слухняний йому. Авраам поважав і цінував думку Сари. Він не тільки дивився на неї, але також 1 чув.

Авраам дуже любив Сару. Ми бачимо це в Буття 12:11 – де він підкреслює той факт, що Сара була красивою жінкою. Це було після того, як вони прожили майже 35 років. Не так важливо, що говорили про красу Сарри люди. Сам Авраам оцінював красу своєї дружини: «Ось, я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя». Цілком очевидно, що навіть після кількох десятиліть шлюбу з Сарою, Авраам і раніше вибирав її знову і знову. В очах Авраама Сара раніше залишалася найкрасивішою жінкою. Авраам любив Сару, і один лише цей факт в корені міняє сенс підпорядкування, прославляючи його над культурними очікуваннями до християнської чесноти.

Те, як ми ставимося один до одного як чоловік і дружина, надає красномовне вплив на ставлення наших дітей і наших близьких до Бога. Елен Уайт висловлює це більш конкретно:

«Найкращий спосіб навчити дітей поважати своїх батьків і матерів – дати їм можливість бачити, як батько виявляє ніжне увагу до матері і як мати поважає і шанує батька. Споглядаючи любов своїх батьків, діти будуть коритися п’ятій заповіді і слухати повелінням: «Діти, будьте слухняні в Господі, бо це справедливо»»(ХД, с. 198).

 

Коли батьки ставляться один до однoгo нешанобливо і недружелюбно, в серцях дітей висіваються насіння непокори і заколоту. Батьки, які завжди готові «схопити» один одного, не тільки знищують один одного, але також своїх власних дітей. Ісааку було б дуже важко слухати того чоловіка (батька), який ображав його власну матір. Ісаак міг коритися гласу Авраама, оскільки він (Авраам) продемонстрував, що навчився коритися голосу Божого, за допомогою того, як ставився до своєї дружини.

Відносини між батьками та їхніми дітьми

.

Відносини між батьками та їхніми дітьми повинні бути цілеспрямованими і навмисними. Розвиток хорошого характеру в наших дітях не може бути справою випадку. ми вже дізналися, що Ісаак був наставлений з дитинства. Характер, який він розвинув, не можна приписати волі випадку або везінню. Краще навчання – це показати людині як це робиться, а також розповісти, чому це робиться таким чином. Важливі обидва ці аспекти навчання. Нашим дітям недостатньо засвоїти культуру їх сім’ї, але вони повинні мати ясне розуміння того, чому така культура є прийнятною.

Ісаак не просто наслідував вірі Авраама. Нам сказано, що він поділяв (був учасником) його віру (Уайт, 1890, стор. 152).

Концепція учасника несе в собі ідею інвестицій, ідею власності або володіння акціями (своєї частки) у компанії. Володіє акціями більше, ніж просто рядовий співробітник компанії, що дотримується її правил і статутів. Він має кращу зацікавленість в компанії і навіть може бути готовий пожертвувати часом і ресурсами, коли його попросять це зробити. Ісаак був готовий померти нема за віру Авраама, але за свою віру в Бога. У ту годину випробуванню піддалася також і його особиста віра в Бога.

Ісаак був не просто навчений постулатам віри своїх батьків. Він був наставлений розділяти їх віру. Саме розділяючи цю віру, він міг свідчити про неї. Те ж саме відноситься і до слуг. Вони мали не тільки інтелектуальні знання Бога, але почали ходити з Ним самостійно. Навчання не можна вважати ефективним доти, поки воно не перетворить слухача в учня, послідовника, а не просто в «знаючої людини».

Ми повинні дати нашим дітям можливість побачити нас як батьків, які довіряють Богу. Важкі часи можуть забезпечити дитину навчальної середовищем. Коли вони на власні очі бачать, як їхні батьки проявляють довіру Богу, коли діти є свідками чуда, що розгортається перед їх очима, в їх власній родині, їх пізнання Бога стає емпіричним (заснованим на досвіді), а не просто теоретичним. Наші діти можуть постояти лише за ту віру, яка є їхньою вірою. Ніхто не може померти за запозичену віру. Мучеництво – це вибір, а не обов’язкова вимога. Питання в тому, чи є віра наших дітей їх власної або вони просто виховані як адвентисти.

Відносини зі слугами

Як ми ставимося до тих, хто залежить від нас у тому, щоб заробляти собі кошти на прожиток? На додаток до того, як Авраам ставився до свого Бога, як він і Сарра ставилися один до одного, і як він ставився до своєї дитини, слуги також могли засвідчити про те, як він ставився до них. Вони були свідками доброти і безкорисливості Aвраама, коли він дозволив Лота вибрати кращу частину землі. Вони бачили, як, Бог благословив Авраама, і я впевнений, що вони можуть розповісти багато неймовірного і про те, як Бог піклувався про Авраама і всім, що він мав.

Цікаво відзначити, що в посланні до ефесян Павло зачіпає всі сфери наших відносин і кидає нам виклик в кожній з них – в нашому житті з Богом, в тому, як ми ставимося один до одного як чоловік і дружина, як ми ставимося до наших дітей і як ми ставимося до наших службовців. Це християнство в «робочих халатах» або на практиці.

Висновок

Є уроки, які треба засвоїти, але ви можете запитати: «з чого почати?». Моя відповідь: з розуміння основних завдань, доручених нам Богом, як батькам, опікунам та вихователям. Наше завдання – не бути благословенням у світі, але заповісти нашим дітям і дому після нас, ходити шляхами Господа.

Це завдання визначене і приватне. Лише тоді, коли воно виконується, світ може отримати благословення від нашої присутності. Пам’ятайте: «Все Його веління припускають наявність можливості для їх виконання» (Е. Уайт 1900, с. 333). Бог ніколи не доручає нам те, що Його сила не в змозі здійснити через нас. ми все можемо в Ісусі Христі. Вдумайтеся в зміст наступного твердження:

«Одна добре організована, дисциплінована сім’я говорить на користь християнства більше, ніж усі виголошені проповіді. Така сім’я є доказом того, що батьки успішно слідували Божим настановам, і що їхні діти будуть служити Йому в церкві» (Е. Уайт, 1952, с. 32).

Дійсно, в такій сім’ї  благословляться всі сім’ї землі. Нехай це стане нашою молитвою сьогодні.

Амінь