ВИПРАВДАННЯ ВІРОЮ І ПОСЛУХ

ВИПРАВДАННЯ ВІРОЮ І ПОСЛУХ

“Бо вважаємо, що людина оправдується вірою – незалежно від діл Закону” (Римл.3:28)

А: В нашій життєвій і релігійній практиці немає нічого, чим могли б виправдатись, проте наші вчинки свідчать, чи виправдані ми вірою.

Вст: – Споконвіку, починаючи від нашої праматері Єви, в людському єстві існує захисна реакція: виправдатись за рахунок звинувачення іншого.

            – Це можна спостерігати вже змалечку в дитині.

            – Така ж тенденція спостерігається і в релігійному житті відносно нашого спасіння.

            – В багатьох релігіях головний принцип: спасіння потрібно заслужити, а тому люди роблять те, що їм під силу.

            – І все ж, між виправданням від віри і вчинками існує певний зв’язок, про що поговоримо.

            І. Чи може людина виправдатись вчинками?

1. Біблійний принцип, якому важко заперечити. Римл.3:28.

            а) Чому апостол надає цій темі так багато місця у Посланні до римлян? Члени римської церкви були переважно з юдеїв, котрі продовжували вважати що вони – вибраний Божий народ, мають особливі переваги, знають закон. Вони були переконані, що при суворому дотриманні всіх Божих Заповідей, можна заслужити спасіння і вічність. Римл.2: 17-20.

            б) Однак усі люди, і юдеї в тому числі, грішать. Римл.2:21-24.

            в) Чи не міг би щось подібне Павел написати нам – людям, які хваляться законом?

          г) На жаль життя доводить, що всі люди, незалежно від релігійної приналежності. грішні. Римл.3:9-12.

2. Якби Бог запропонував спасіння залежно від виконання Закону Божого, то усі люди на землі загинули б. Римл.3:19-23.

            – Це було б за законом, але люди мали б довести, що не вчинили жодного гріха ні словами, ні ділами, ні навіть у думках. Проте жодна людина не може сказати, що ніколи не згрішила.

            а) Навіть всім відомий праведник Йов не міг нічого сказати у своє виправдання. Йова 9:29-33.

            – Йов був змушений визнати: Йова 42:3-6.

            б) Хто покладається на свої вчинки, попадає в глухий кут. Тому залишається тільки вірити і покладатися на Божу милість. Римл.3:27.

3. Тому Бог накреслив вихід з тупика і цей вихід у вірі в Ісуса Христа, який наші гріхи взяв на Себе і помер замість нас. Римл.10:4.

            а) Тому кінцева мета Закону – привести людей до Христа, як до Спасителя. Тільки Христос може простити нам гріх не за наші заслуги, а Своєю милістю зараховуючи нам Свою праведність після нашого покаяння. Рим.5:6,8-9.

            б) В давнину усвідомлення гріха людиною провадило до жертовної крові ягняти.

Принцип не змінився. Усвідомлення  гріха після порушення Божого Закону веде сучасного грішника до Спасителя Ісуса Христа, Який прийшов на землю і помер за наші гріхи на Голгофі. Залишається тільки вірою прийняти Його, як свого особистого Спасителя, віддаючи своє життя Йому. Римл.10:9-10,13.

            ІІ Виправдання тільки через Божу благодать

1. Таким чином виправдати себе аж ніяк не можемо, заслужити спасіння також не можемо; однак Бог готовий дати нам виправдання даром завдяки Його благодаті і милості. Римл.3:24.

            а) Лише жертва Христа на Голгофі дає нам право отримати прощення гріхів. Римл.3:25-26.

            б) Фактично, через свій гріх ми духовно померли і потребуємо воскресіння. Ефес.2:4-6.

            в) Приймаючи Христа вірою, ми приймаємо і Його спасіння. Ефес.2:8-9.

            г) Однак добрі діла робимо не для виправдання, а тому що виправдані і повертаємось до стану, який мали при створенні. Ефес.2:10.

2. Наше спасіння через благодать або виправдання вірою і прощення гріхів Богом не схожі на амністію чи помилування верховним правителем. У цих двох випадках, хоча злочин і прощається, однак судимість цілком не знімається. Інша справа – реабілітація. Тут судимість повністю знімається і людина більше не вважається судимою на тій підставі, що її провина знята і праведність відновлена.

Божий суд не помиляється і грішник, в яких би злочинах він не був звинувачений, коли кається і просить прощення, він не тільки отримує повне прошення, але його провина ніде, більше і ніколи не значиться. Він стає таким, як ніколи не грішив, – повністю виправданим і невинним. Колос.1:20-22.

            – Це зовсім не означає, що його гріхи просто викреслені. За них помер безгрішний Божий Син, взявши нашу вину на Себе.

            а) Можливо, грішник раніше ворогував з Богом чи Його народом, як колись було з Павлом. Дії 8:3; 9:1-2.

            б) Однак він покаявся, отримав повне прощення і став улюбленим Божим служителем lТим.1:12-16.

3. Неймовірне з точки зору людей стає реальністю в Бога: чим більше намножується гріх тим ряснішою стає благодать. Римл.5:20.

            а) Це зовсім не означає, що Бог задоволений намноженням зла. Він просто хоче сказати, що немає такого гріха, який не піддався б силі Божої благодаті.

            б) Суть у тому, що якою б глибокою не була яма гріха, в яку попав грішник, у Бога “шнурок”, щоб подати його бажаючому спастись.

            в) З цією метою і прийшов Божий Син з небесних висот на землю, спустився в глибину могили, щоб спасти людину. Небо все зробило, щоб жоден бажаючий не загинув.

            ІІІ. Необхідність нашої любові і послуху

1. Чи можна нам і надалі грішити, сподіваючись, що Господь все простить? Ні. Римл.6: 1-2

            а) Гріх не повинен над нами панувати; померти для гріха, означає не виправдовувати його, а просити у Бога допомоги, аби він знову не заволодів нами. Римл.6: 14-15.

            б) Отож, якщо раніше порушення Божого Закону було нормою життя, то після смерті для гріха живемо для праведності. Рим.6:18.

2. Поки гріх живучий і ще довго продовжуватиметься боротьба. Римл.7:21-24.

            а) Потрібна тісна співпраця з Христом. Римл.8:1-2.

            б) Життя з Христом змінює людські бажання так, що гріх втрачає свою привабливість. Римл.8:14-15.

            в) Дух синівства, усвідомлення Божої любові в жертві Ісуса Христа, породжує в наших серцях взаємну любов, бажання виконати волю Небесного Отця. 1 Кор. 6: 19-20.

3. Чине означає, що будучи дітьми Божими ми звільнені від виконання Закону?

              а) Навпаки, діти Божі викопують закон з любов’ю.1Івана 3:9.

          б) Самі по собі ми слабкі і тому потребуємо завжди сили згори, аби бути слухняними і правильно жити. Єзек.36:27.

            – Бог зробить цю операцію за умови нашої згоди, після чого ми вже не зможемо бути беззаконниками.

3акінчення

1. Отже, живучи в Христі, ми будемо прагнути святого життя послуху. Римл.2:7,13.
2. Христос – не лише наш Приклад. Він – діюча сила в нас, яка допоможе дотримуватися послуху Божим Заповідям. Гал.2:19-20.