УСИНОВЛЕННЯ

УСИНОВЛЕННЯ

А: “Адже ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!” (Римл.8:15).

Вст: – Створивши людину, бог хотів щоб взаємостосунки з нею були найближчими – як у батька з дітьми.

– І так насправді було у перші дні, а може й роки проживання в Едемському Раю.

– Бог зустрічався з нашими прародичами, розмовляв з ними, навчав. Це були найкращі дні в історії світу.

– Сатана призвів до падіння Адама і Єву, налаштував їх проти Бога. Фактично, люди відкинули Бога як свого Отця і обрали собі Божого ворога.

1. Люцифер обманув перших людей і замість синівства зробив рабами гріха.

а) І все ж Бог залишив людині шанс: повернути синівство через Ісуса Христа.

б) Що таке “усиновлення” взагалі? Це – взяти чужу дитину, дати їй своє прізвище і по-батькові, зробити своєю дитиною.

в) Бог часто з біллю серця у Своєму Слові Говорить: Ісаї 1:2.

– Фактично люди збунтувались проти Бога, використавши право вільного вибору.

в) Однак завдяки викупленню через Христа, Бог прагне зробити нас знову рідними. Гал.4:4-5.

2. Він не хоче щоб ми почували себе рабами, або якимись приниженими порівняно з мешканцями Неба, а щоб ми могли вже тепер звертатися до Нього, як послушні діти до свого

рідного отця. Рим.1.8:15.

– Зі словом “Авва” тільки рідні діти могли звернутися до рідного батька.

а) Він хоче зробити нас членами Небесної сім’ї. Це була мета і святих апостолів. Ефес.3:14-16; 2:5-6.

б) Вже сьогодні Бог вважає викуплених і прощених спасенними. Ефес.2: 5-7.

в) З цією метою Бог виправдовує нас наче ми ніколи не грішили. Колос.1: 20-22.

“Коли ми – заблудні та грішні люди – приходимо до Христа і отримуємо Його прощаючу благодать, наші серця сповнюються Його любов’ю. Жоден тягар тоді не буде для нас важким, бо ярмо, яке Христос покладає на нас, є легким. Обов’язки перед Богом і ближніми перетворюються у радість, а жертовне служіння – в насолоду. Шлях, який здавався оповитим темрявою, освічується промінням Сонця Праведності” (Дорога до Христа).

ІІ. Умови для усиновлення

1. Перш за все нам потрібно повірити, що Бог усиновлює нас і відповісти любов’ю. Наше попередне життя має цілком змінитися. 2Кор.6:14-18.

а) Проте будемо пам’ятати, що Бог усиновлює нас не через якійсь особливі заслуги, або з метою зробити нас рабами, а тому що любить нас і радіє, що ми відгукнулись на Його заклик.

Приклад: Після всиновлення жінка привела нову донечку в свій дім, показала затишну кімнату, люб’язно облаштовану для неї і сказала: “Відтепер це усе твоє: і ліжечко, і картини на стінах і численні іграшки”. Якось зніяковіло дівчинка запитала: “Що я маю за усе це робити?” Зі слізьми на очах мама відповіла: “Я хочу лише одного: щоб ти мене любила”.

а) Саме синівської любові очікує від нас Небесний Отець. Любов зробить повну переміну в нашому житті при допомозі та сприянні Святого Духа і нашої згоди з Ним. Тит.3: 3-8.

“У нашому характері, звичаях і намірах відбудеться зміна. Буде помітним вражаючий контраст між попереднім і новим життям. Характер людини  відкривається не у випадкових добрих чи злих вчинках, а в щоденних, звичних словах і діях” (Дорога до Христа, с.40-41).

б) Божу любов до заблудлого грішника Христос відкрив у притчі про блудного сина, який повернувся і побажав підкоритися волі і звичаям родини. Луки 15:18-20.

2. Боже усиновлення означає цілком нове творіння. 2Кор.5: 17.

а) Це нове серце, нові думки, нові бажання, нові друзі новий спосіб життя. Ефсс.4:21-23.

б) Бог усиновив нас з надією, що ми будемо слухняними Його дітьми. 1 Петр. l: 13-15.

в) На жаль, часто буває, що ми не слухняні, вередливі, хочемо виявляти свою волю, вимагаємо аби було так, як подобається нам, іноді навіть ворогуємо.

3. Прийняти усиновлення означає, що ми не шукатимемо нових батьків, тобто попередніх ідолів, через які можемо знову стати чужими для Бога. Єзек.14:6.

а) О, як багато сьогодні ідолів і вони надзвичайно різноманітні: першим з них може бути власне “я”: я так хочу; я так розумію; має бути по-моєму; я праведніший і т.п. Цими “ідолами” можуть бути також гроші, честолюбство, гонитва за модою. Мода особливо захоплює молодих людей. Ідолами можуть бути також власні діти і будь-яка людина, котрій надаємо більшу шану ніж Богові.

б) Тому дуже важливо, щоб живучи в світі ми не жили по світському, але щоб наше життя було світлим для світу, світлом спасіння. Матв.5:16.

– Саме з такою метою Христос тримає нас у світі. Івана 17: 15

в) Бути сином чи донькою великого Бога і Царя Всесвіту – це не тільки велика перевага, але й не менші обов’язки, тому потрібно шанувати наше високе покликання, Филп.3:14-16.

ІІІ. Наслідки усиновлення

1. Якими ж будуть наслідки того, що ми тепер Божі діти? Римл.8:14-16.

 – Уявімо лише, що значить бути спадкоємцем Небесного Царя!

а) Тут ми керовані Його Духом і Його могутньою рукою, а потім Він візьме нас в Своє славне царство, аби дати нам вічну спадщину. Римл.8: 17.

б) Ця надія живила Божих дітей протягом усіх віків, Псал.73:23-25.

2. Але поки ми ще на цій грішній землі, прийдеться вести боротьбу з сатаною, Ефес.6:11-17.

а) Очікування і боротьба – нелегка справа. Іноді буває важко. Римл.8:23,

б) Нерідко потрапляємо і в “долину плачу”, але і там маємо знаходити джерела радості і натхнення. Псал.84:6-8.

Закінчення

Незабаром ми будемо там, де вже не буде ні горя, ні сліз. Об’явл. 7: 13-17.

Це чудова спадщина: “Вони стоять перед престолом, одягнуті н прекрасні шати, яких ніхто з великих світу ніколи не носив на землі. Вони увінчані діадемами, більш славним, ніж ті, що прикрашали найславніших монархів світу. Дні плачу й болю минулися назавжди. Цар слави зітре всі сльози, і печалі більше не буде. Помахуючи пальмовими гілками, вони співатимуть пісню хвали – дзвінку. приємну і мелодійну; всі підхоплюють цю мелодію, і під небесним склепінням лунає переможний гімн: “Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!” (Велика боротьба, с.610).