Божий шлях до життєстійкості: Релігія як чинник захисту

«У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені». (2 Кор. 4:8, 9)

Жорстоке поводження, пережите в дитинстві або в результаті насильницької дії в сім’ї чи поза нею, залишає шрами на все життя. Бог – наш Цілитель і наш Помічник у всіх стражданнях і випробуваннях. Він дав нам лікарів, консультантів, друзів і членів сім’ї, які разом з нами пройдуть через процес зцілення. Яка якість людської психіки допомагає нам відновитися після того, як ми пережили складну життєву ситуацію і зіткнулися з проблемами? Це якість – життєстійкість.

Гарна новина полягає в тому, що кожен з нас може навчитися стати на Божий шлях життєстійкості. Люди повинні відчувати надію і відчувати себе корисними, і ці, дані Богом схильності, допомагають нам відновитися і перейти до нового нормального життя, проявляючи гнучкість і адаптацію. Сьогодні ми розглянемо як наукові, так і біблійні способи розвитку життєстійкості.

Але спочатку потрібно відповісти на питання, що ж таке життєстійкість?

У словнику Мерріама-Вебстера дається таке визначення життєстійкості / здатності до відновлення: “здатність деформованого тіла відновлювати свої розміри і форму після деформації, викликаної, зокрема, стискаючою напругою.” Подібне явище можна спостерігати в житті жінки, коли після вагітності її тіло відновлює колишні форми.

Друге визначення звучить так: “здатність відновлюватися або легко пристосовуватися до незгод або змін”. Це «життєстійкість, процес хорошої адаптації, коли людина стикається з травматичним досвідом, таким як нещастя, травма, трагедія, загроза або сильний стрес».

Ось деякі події в житті людини, які можуть викликати значний стрес і травму це: домашнє насильство, нещасні випадки, коли людина стає жертвою злочину (зґвалтування, напад), стихійне лихо, пожежа, тероризм, війна, переслідування, а також раптова смерть близької людини, зрада одного з подружжя, діагностування невиліковної хвороби. Солдати, які виживають на війні, пережили травматичний досвід не тільки тому, що їхнє життя перебувало в небезпеці, але і тому, що вони часто були свідками серйозних травм і загибелі своїх колег.

Після травматичної події у людини залишаються психологічні шрами. Травматичні події можуть викликати емоційну і фізичну біль, яка може продовжуватись протягом тривалого часу. Певні тригери змушують жертв заново переживати епізоди насильства. Кармен треба усього лише знову відчути запах того самого одеколону, щоб згадати, як пальці ґвалтівника стискають її шию. Іноді, при виникненні таких нав’язливих спогадів, вона відчуває біль від синців на шиї, від синців, яких більше немає. Марк часто прокидається від нічних кошмарів, коли йому сниться, що начальник кричить прямо йому в вухо, цей жорстокий керівник тероризував його, вимагаючи понаднормової роботи при низькооплачуваній праці.

Процес зцілення може затягнутися, але зцілившись, ми можемо згадувати ці події, не відчуваючи болю і страху.

Як Кармен і Марку вдалося покінчити з болем і страхом? Бог показав їм шлях до життєстійкості, використовуючи духовні стратегії. Вони знайшли світло, повторюючи і запам’ятовуючи обітниці з Писання. Вони знайшли підтримку у дбайливому оточенні віруючих людей, в церкві. Вони знайшли розраду в молитві, розвиваючи близькі дружні відносини з Богом, ділячись з Ним своїми глибокими переживаннями і просто спілкуючись з Ним протягом дня, як зі Своїм найкращим Другом.

Як християни розуміють значення слова “життєстійкість”? Переживаючи травмуючу подію, ми запитуємо Бога: “Чому я повинен навчитися? Які висновки зробити з цієї ситуації? Як я зможу зростати завдяки цьому досвіду? “І Бог показує нам шлях для відновлення.

З початку і до кінця Біблії ми читаємо історії про людей, що зіткнулися з труднощами, які пережили насильство і трагедії, але, проходячи через труднощі, вони все одно проявляли мужність. З тих пір, як Адам і Єва втратили свій дім в Едемському саду, людство знаходило способи поведінки і мислення, які приводили його до відновлення, до життєстійкості.

Життєстійкість – це не особистісна риса, це спосіб життя, якому треба вчитися і практикувати його. Стійкість – це відновлення сил, продовження шляху, відновлення, прощення і відновлення щедрого, люблячого життя, відповідно за задумом Божим.

Іноді трагічні події стають результатом нашого неправильного вибору. Яків стоїть перед своїм братом Ісавом, несучи провину за крадіжку первородства. Через гріх з Вірсавією, цар Давид переживає смерть їх новонародженого сина. Однак, в інших випадках, трагічні події відбуваються не через неправильний вибір, а коли людина стає жертвою травмуючої події, як це було у випадку зґвалтування Тамари.

Павло не зробив неправильний вибір, ставши євангелістом і місіонером, але під час свого служіння він пережив насильство і переслідування. Його тероризували натовпи людей. Його забивали камінням і вважали вже мертвим. Його приводили до суду і несправедливо звинувачували. Його били і садили за грати. Він терпів аварії корабля і був укушений отруйною змією. І більшість цих подій повторювалися неодноразово.

Переживши на своєму досвіді якісь травматичні події, ми виявляємо, що можемо з більшим розумінням і добротою ставитися до тих, хто переживає подібні складнощі. Підтримуючи і підбадьорюючи інших, ми стаємо руками Ісуса, піднімаючи зранених і допомагаючи їм відчути Його присутність.

Чи є Ісус найважливішим у вашій групі підтримки? Бог дав нам шлях до життєстійкості завдяки використанню духовних стратегій. Якщо ми будемо залишатися відкритими до Його настанов, то пожнемо більш позитивні результати, розвиваючи свою життєстійкість. Завдяки мудрості Божій, ми можемо знайти рішення проблем, скласти план і йти вперед. Переживши страждання, ми з новими силами пробудимся і будемо йти до мети.

На прикладі чотирьох біблійних персонажів: Адама і Єви, Якова, Давида і Ноомі ми розглянемо ситуації, в яких вони пережили події, які сьогодні назвали б травмуючими. Біблія розповідає ці історії, щоб ми познайомилися з людьми, які пережили травму. Ці люди дозволили Богу проявити Себе в їхньому житті, ми зможемо навчитися на їхніх помилках і перемогах.

АДАМ І ЄВА

“І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його.” (Бут. 4:8).Адам і Єва були приголомшені неймовірною подією, коли один їхній син убив іншого. В один день Адам і Єва втратили двох синів: один загинув, а інший віддалився від них. Звичайно ж, вони переживали класичні симптоми емоційної травми. Для кожного з батьків втрата дитини є однією з найбільш травмуючих подій в житті. Протягом деякого часу після втрати дитини батьки часто переживають повторювані, нав’язливі і тривожні спогади. Сучасні дані показують, що батьки, які втратили дитину, схильні до депресії, відчувають тривогу і фізичні наслідки стресу (гіпертонію, мігрень, ускладнення травлення, порушення роботи імунної системи), скорочення тривалості життя і, в деяких випадках, через пережите потрясіння, вони втрачають віру.

Звичайно ж, в той похмурий день, Адам і Єва згадали і заново пережили свій власний непослух, що стався в Едемському саду і знову відчули почуття провини і жорстокого болю, згадуючи слова Господа Бога: «але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут. 2:17). Смерть Авеля і гріх Каїна – це віддалені наслідки їх власного непослуху, який завжди буде нагадувати скорботним батькам пророцтво про те, що вони “напевно помруть”.

Як вони змогли пережити цей біль і траур і знову змогли рухатися далі? Бог надав Адаму і Єві шлях до життєстійкості. Досвід втрати їх першого дому допоміг впоратися з втратою двох перших синів. Навіть в той час, коли вони тужили за раптовою втратою одного сина і віддаленням іншого, Адам і Єва все одно отримали благословення і радість через народження ще одного сина, якому Бог наперед приготував стати прабатьком обіцяного Спасителя. Єва назвала свого сина Сифом [відшкодування, компенсація], тому що “Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн.” (Буття 4:25). Сиф став продовжувачем Адама, патріархом, який покладався на Божі обітниці і вів свою сім’ю в молитві і поклонінні Господу. “А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє.” (Бут. 4:26). Бог дав Адаму і Єві шлях до життєстійкості завдяки використанню духовних стратегій.

ЯКІВ

“І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори. І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб’є його, то вціліє позосталий табір.”(Бут. 32:8, 9).

Це був дуже напружений момент. Яків помітно захвилювався. Мало того, що він відчуває важкість своєї провини за обман свого брата, так до нього назустріч ще йдуть чотири сотні людей на чолі з Ісавом. Останнє повідомлення від Ісава звучало так: «Я вб’ю Якова, брата мого» (Буття 27:41). Яків дуже боявся і був засмучений. В інших перекладах Біблії говориться, що він був «наляканий», «переляканий» і «переживав наростаючий жах». Його сім’я і слуги беззбройні і не готові до бою. Він розділяє своїх людей і тварин на дві групи на той випадок, якщо одна половина загине, то решта може втекти. Це питання виживання для нього самого, його сім’ї, його тварин і всього його майна.

Як Якову вдалося подолати свій страх і примиритися з братом? Бог надав Якову шлях до життєстійкості. Господь дозволив Якову боротися з Ним Самим. Спочатку Яків боровся за своє життя, тому що вважав, що людина, яка напала на нього, підіслана Ісавом, щоб його вбити. Можливо, на початку він спробував перемогти цю людину, а потім втекти. Але чим більше Яків боровся, тим більший відчай відчував. Може бути, в душі він боровся з Богом, задаючись питанням, для чого його покликав Бог повернутися в Ханаан, якщо він потрапив в обставини, де йому погрожували з двох сторін. Лаван гнався за Яковом, щоб схопити і покарати його, а Ісав йшов назустріч Якову, щоб його вбити.

Зрештою, Яків усвідомлює, що зійшовся в сутичці з Небесною Істотою. Він продовжує боротися, тому що потребує прощення і повноправного благословення Бога. Боротьба з Богом дає Якову можливість отримати прощення брата, тому що, тільки отримавши прощення, ми можемо прощати або просити про прощення. Яків розумно справляється зі страхом і не вважає ситуацію кризою, переростаючу в непереборну проблему. Готуючи подарунки для Ісава, Яків проявляє подяку, ще одну характеристику життєстійкості. У 33 розділі книги Буття говориться, що колись хвалькуватий Яків проявляє смирення і милосердя в своїх словесних і невербальних вчинках по відношенню до свого брата Ісава.

Яків ще не знає, що Бог діє на випередження. Еллен Уайт розповідає нам: “У той час як Яків боровся з Ангелом, до Ісава був посланий інший Небесний Вісник. Уві сні він побачив свого брата, який ось уже двадцять років був у вигнанні далеко від батьківського дому. Він бачив його сумуючого за померлою матір’ю. Він бачив, як ополчення Боже оточувало його. Ісав розповів своїм воїнам про цей сон і звелів, щоб вони не завдавати ніякого зла Якову, бо Бог батька його був з ним “(Патріархи і пророки, с. 198).

У цій історії є урок і для нас. Нам потрібно більше довіряти Божому захисту і Його керівництву. Він йде попереду нас і готує шлях, щоб у нас не було неприємностей, яких ми очікуємо. Спирайтеся на обітницю з Іс. 52:12: «Бо не в поспіху вийдете і не навтеки ви підете, бо піде Господь перед вами, за вами ж Ізраїлів Бог».

Бог також надає шлях до життєстійкості для Якова, використовуючи духовні стратегії. Він показав Якову, що у нього є Спаситель. Еллен Уайт пише: “Але Бог не залишив Якова. Його милість все ще простягалася над блукаючим, недовірливим слугою. Жалісливий Господь явив Якову саме Того, в Кому він так мав потребу, -в  Спасителі. Яків згрішив, але серце його сповнилося вдячністю, коли він побачив шлях, слідуючи яким він міг повернути прихильність Бога”. (Патріархи і пророки, с. 183)

ДАВИД

“І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!” (2 Сам. 19:1).

Напочатку 19 розділу книги2 Самуїла, Біблія дуже барвисто описує, в якому емоційному стані перебував Давид: він був вражений, плакав, тужив і голосно викрикував ім’я свого мертвого сина Авесалома. Незважаючи на те, що Бог зберіг життя Давида після того, як він згрішив з Вірсавією, Давиду довелося пережити втрату чотирьох синів, які або померли, або були вбиті, а також втрату своєї дочки, яка віддалилася від суспільства після зґвалтування, і жила в самоті.

Було відзначено, що втрата дитини може викликати у батьків депресію, їх шлюб може зруйнуватися і вони можуть підпасти під вплив різних залежностей.

І дійсно, Давид пережив багато травматичних подій. Ось деякі з них:

 Коли він в юності був пастухом, на нього могли напасти леви і ведмеді, що полювали за його стадом . (1 Сам. 17:37)Будучи юнаком, він ризикував життям, запропонувавши битися з Голіафом. (1 Сам. 17) Він брав участь у безлічі битв з филистимлянами і амаликитянами, багато раз ризикуючи життям. У нього дуже складні взаємини з царем Саулом, Давид – жертва численних нападів з боку царя, який хоче вбити його. Давида принижують і сильно ображають. Цар Саул наказує своїй дочці, дружині Давида вийти заміж за іншого чоловіка, поки Давид знаходиться у вигнанні. (1 Сам. 25:44) Коли амаликитяни завоювали кілька міст і спалили їх до тла, вони взяли в полон дружин ізраїльтян, їх синів і дочок, включаючи дружин Давида. В результаті його власні воїни захотіли побити його камінням. (1 Сам. 30:1-6) Син Давида, Амнон зґвалтував дочку Давида, Тамару. Через це, інший син Давида, Авесалом, помстився Амнонові, убивши його. (2 Сам. 13:28 29) Авесалом став ватажком повстання проти свого власного батька, і загинув від руки воїнів Давида. (2 Сам. 15-18)

Як Давиду вдається залишатися спокійним і продовжувати йти вперед, незважаючи на стільки трагічних подій і загрожуючих життю інцидентів? Бог надає Давиду шлях до життєстійкості.

Життєстійкі люди емоційно і фізично здоровіші. Коли Голіаф ображав Бога Ізраїлю, Давид, довіряючи Богові, спокійно відправився з табору на поле битви, щоб вбити богохульного велетня. Коли Саул погрожував Давиду мечем, намагаючись змусити його замовкнути, Давид спокійно покинув дім Саула, повністю довіряючи Господу. Коли Авесалом йшов до Єрусалиму, Давид спокійно покинув місто, повністю довіряючи Господу. Щоразу він проявляє життєстійкість під час складних подій і повертається з перемогою і світлом.

Як Давид навчився тому, що потрібно покладатися на Бога в питаннях життєстійкості? Бог показав Давиду шлях до життєстійкості, використовуючи духовні стратегії. Ще з підліткового віку Давид розумів, що зовнішня темрява створює темряву внутрішню. Але Давид знав, як повернути внутрішню темряву в світло, звернувшись до Бога, Світла для цього світу. Найбільша стратегія Давида – в молитві розповісти Богу про свої переживання:“Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.” (1 Сам. 30:6).  Кажуть, що труднощі вас або загартовують, або ламають. Давид вижив після всіх неприємностей, які з ним відбувалися. Він не зламався. Він витримав! І до цього дня Давида шанують, як одного з найвидатніших царів Ізраїлю і вважають прикладом чоловіка “по серцю Божому” (Дії. 13:22).

НООМІ

“А вона сказала їм: Не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній. Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?” (Рут. 1:20, 21).

Більша частина життя Ноомі сповнена трагічних подій, що стали причиною її горя. Вона відчувала себе Марою не тільки через те, що відбувається в зовнішній темряві, що оточує її сім’ю, але також через внутрішню темряву, що росла в її серці. Голод змушує Елімелеха взяти свою сім’ю: дружину Ноомі і синів Махлона і Кілйона – і перебратися в Моав, щоб уникнути голодної смерті. Незабаром Елімелех вмирає, залишивши Ноомі піклуватися про двох хлопчиків в чужій країні. Пізніше Махлон і Кілйон одружилися на моавітянках – ОрпітаРут. Протягом десяти років ці молоді пари не мали дітей. Чоловіки помирають і в результаті ми бачимо трьох вдів, які перебувають під загрозою і позбавлені можливості заробляти на життя. Слова Ноомі про те, щоб її тепер називали Марою (в. 20) говорять про те, що вона відчуває гіркоту і розпач. Перебуваючи далеко від спільноти своїх побратимів, які поклоняються Богу, вона вважає Бога причиною своїх нещасть і страждань. Юдейські і християнські коментарі пояснюють, що травмуючі події в житті Елімелеха – це божественна відплата за те, що він залишив святу землю, узяв свою сім’ю в язичницьку країну, а Махлон і Кілйон одружилися на язичницях. Якщо це так, то страждання цієї сім’ї пов’язані з вибором людини і неправильним прийняттям рішення.

Як Ноомі повертається на правильний шлях, що веде до місця, яке Бог підготував для неї, щоб вона знову повернулася до нормального життя? Бог показав Ноомі шлях до життєстійкості, використовуючи духовні стратегії. Подібно до Давида, який звертається зі скаргами до Бога, Ноомі також скаржиться Богові. Люди не люблять відчувати біль і вони зляться на Бога. Але Бог хоче, щоб ми говорили з Ним, а не з іншими людьми. Запитайте Його: «Господи, чому це відбувається зі мною?» Ноомі також звинувачує Бога в своєму болі. Звинувачувати Бога – не зовсім правильний спосіб впоратися з проблемою, але, коли Мара (гіркота) повертається додому, Бог благословляє її. Внутрішня тьма відступає і коли вона знову стає Ноомі, вона прославляє Бога.

Ноомі використовує інший стиль виживання для розвитку життєстійкості. Вона спирається на підтримку з боку спільноти свого рідного міста. Це відмінний спосіб впоратися з болем. Вона не віддаляється від людей, переживаючи свій біль, але дозволяє оточуючим підтримати її у важкі часи, і потім ті ж самі друзі радіють з нею під час радості. Ми також покликані бути спільнотою, яка сприяє зціленню. Подібно сім’ї, церква також надає підтримку, допомагає пом’якшити біль і на практиці надає емоційну підтримку.

ВИСНОВОК

Сьогодні ми поговорили про чотирьох біблійних персонажів, але в Біблії є ще безліч історій, які розповідають про чоловіків і жінок, які зазнали страждання, але в їхньому житті відбулися події, що послужили на славу Божу. Їхні історії послужили на благо багатьох інших людей- як їх сучасників, так і майбутніх поколінь. Життєстійкість Ноя, Авраама, Йосипа, Йова, Мойсея, Рахілі, Рут, Анни, Естери, Марії, Іванна Хрестителя, Петра і Павла, стає для нас джерелом натхнення. Вони страждали, але з ласки Божої, здобули перемогу, тому що покладалися на божественні настанови і керівництво. Бог завжди показує шлях до життєстійкості.

Людям необхідно завжди жити надією і відчувати себе корисними для інших, це допомагає їм відновлюватися і починати знову жити нормальним життям, проявляючи гнучкість і адаптацію.

Ми живемо в світі, наповненому болем і несправедливістю. Ми не тільки стаємо свідками страждань і смерті, а й самі відчуваємо це на особистому досвіді. Однак Ісус обіцяє нам, що наша біль перетвориться в радість: “Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість буде “. (Іван. 16:20)

Може ця звістка звучить для когось із ваших близьких, які переживають труднощі. Можливо ця людина потребує вашої присутності. Можливо, біль яку відчуває ваша близька людина, спонукає вас до того, щоб навчитися як ефективно підтримувати ближніх, ставши руками і ногами Бога. Може і церква знайде багато благословень, піклуючись про вашу близьку людину. Болючий досвід може принести хороші результати.

Ви можете переживати труднощі і проблеми зі здоров’ям, кризи в сім’ї, на роботі, криза віри або взаємин і т. п. А може бути, ви вже пройшли через травмуючі події, випробувавши на собі їх наслідки і ви відчуваєте емоційні і душевні страждання через те, що сталося в минулому. Може бути так, що ситуація досить серйозна і вам потрібно подумати над тим, щоб звернутися за допомогою до професійного психолога або психіатра. Якою б не була ситуація, ви не самотні.

Завдяки підтримці інших людей, Господь може вас благословити прямо або побічно. Дозвольте Йому проявити Себе в вашому житті! Читайте Писання і моліться. Розкажіть Йому про те, що ви відчуваєте. Потім покладіться на Бога і прославте Його. Поділіться отриманими благословеннями з іншими. Беріть участь в житті церкви, будьте терплячі, бо Він не допустить, щоб ви пережили більшу біль, аніж зможете винести.

Нехай Бог благословить кожного з нас, коли ми дозволимо Йому допомогти нам вирішити свої проблеми і вирішити болючі ситуації. Нехай Господь дасть мудрість як церкві, так і кожному особисто в тому, як надати значиму підтримку страждаючим. Давайте виберемо Божий шлях до життєстійкості.