Відбувся молодіжний табір «Пісочний»

Відбувся молодіжний табір «Пісочний»

Вже традиційно склалося що літо для молоді є найкращим періодом для відпочинку. Цей рік не дивлячись на карантин не став виключенням. Табірна команда молодіжного табору «Пісочний» до останнього не знала чи дозволять сучасні реалії провести цей табір, і навіть змушена була перенести табір на більш пізніший термін, і присвятити максимум свого часу на підготовку програми.

Писати по закінченню табору статтю набагато приємніше, аніж планувати його, переживаючи за безпеку відпочиваючих, за ім’я нашої церкви, та й взагалі чи сподобається цей табір відпочиваючим котрі приїдуть на табір. Але коли знаєш результат то серце радіє…

Табір «Пісочний» що розташований поблизу Шацьку, відбувався з 4 по 13 серпня і надав можливість молоді не тільки з Волині, а й з інших регіонів нашої країни, а також гостей з Білорусі та Польщі відпочити на християнському таборі. Близько 100 людей середнім віком 17- 18 років мали змогу слухати кожного вечора спікера табору християнського психолога Ореста Малиша  та його теми що для них на даний час найактуальніші, (принаймні так показує їхня поведінка): для чого відносини між хлопцем і дівчиною, сучасний образ хлопця (дівчини) та який він є в Біблії, як зустрічаються молоді люди зараз і як потрібно, як зробити вибір і т. д.

Кожного ранку молодь мала вибір тем та спікерів котрих вона могла відвідати:  «Християни ХХІ століття», «Рабів до раю не пускають», «7 навиків високоефективних людей», «Квиток в царство Боже» «Самооцінка людини», «Біблійне святилище» та інші теми котрі проводили служителі церкви Данилюк О. А. Демчина Микола, Концемал Мирослав, Ліщук Юрій, Малиш О.Я. Мелись Володимир та Шпак Сергій.  В інтерактивному колі молодь могла відразу задавати свої питання спікерам тому це слугувало гарним розбором теми.

Кожного дня був по своєму цікавим та особливим, але для мене особливо запам’яталися два вечори котрі придумали координатори табору. Перший це – п’ятниця вечір. Після вечірнього служіння коли сонце вже зайшло за обрій і настала субота відпочиваючим запропонували поділитися на групи і з зав’язаними очима держачись за руки і слідкуючи за своїм провідником пройти по лісі між дерев декілька сотень метрів до підготовленої заздалегідь поляни. Коли всі прийшли до пункту призначення ведучі дозволили розв’язати очі. Перше що вони побачили це ведучого на фоні багаття, але далі за ним було зроблене імпровізований цвинтар, який підсвічував кожен пам’ятник свічкою. Після промови ведучого кожен учасник мав змогу знайти «свою могилу», біля котрої він міг посидіти і проаналізувати своє життя, помолитися до Господа, потушити свічку, після чого зірвати табличку зі своїм ім’ям і вкинути її до багаття. Після цього прозвучала загальна молитва, але молодь так і не поспішала до табору стоячи біля багаття до того часу поки воно повністю не погасло і тільки лишилося зоряне небо, на котре звернув увагу брат Микола Вікторович. Небо на котре ми дивимось дає надію і ми віримо що в найближчому майбутньому зможемо подорожувати між цими зорями.

Інший вечір котрий мені запам’ятався, це був «дівич вечір» та «холостяцька вечірка» де дівчата та хлопці розмістилися в різних куточках табору розклавши два багаття навколо яких розмістилися та біля котрих могли поласувати запеченими на багатті смаколиками. Старші ж члени табору могли поділитися з молодшим поколінням як уникнути багатьох помилок у виборі партнера, на що потрібно звернути увагу коли зустрічатися, і навіть як правильно вийти з відносин, або відмовити потенційному залицяльнику. Вечір настільки був цікавим що він затягнувся у часі, і чим довше розмовляли ось так по чоловічому, тим більше відкритішими були питання.

На суботнє служіння наш табір відвідало певно ще людей 150, де могли прийняти участь у вищеперерахованих спікерів, або ж відвідати СШ разом із Чінком Сергієм.  Друга частина служіння можна сказати була сімейною, адже Рябенко Микола ділився словом, а його донька доповняла служіння чудовим, якісним співом. А після смачного обіду, який кожного дня готувала прекрасна команда поварів, відбулося святе водне хрещення на котрому уклали заповіт з Богом 15 людей.

Закінчити хочу словами апостола Івана «Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очеретиною, але маю надію побачити тебе незабаром, і говорити устами до уст». Можна ще багато писати як я їв бутерброди із зубною пастою, чи отримував душ холодної води з бочки від щасливих відпочивальників, але краще приїжджайте на наступний рік на табір де зможете насолодитися чудовою атмосферою та почути не менш цікаві історії котрі відбувалися не тільки цього року, але і попередніх 20.

Шпак Сергій

Відгуки після табору

Ірина, 18 років, відпочивальниця:

Дуже класна атмосфера. А найбільше запам’ятався вечір п’ятниці, це дуже сильно і емоційно …

Я перший раз в палатці жила, тож для мене все по-новому. Це не так погано як мені описували. Як то кажуть головне люди.

Уляна, координатор:

Для мене Пісочний – це місце для служіння, розвитку талантів, формування свого характеру, можливість реалізовувати ідеї. Тому я вдячна Богу за можливість творити,  знайомитися, взнавати друзів по-новому і просто бути причетною до цього табору.

Віка, 16 років, відпочивальниця:

На таборі було дуже гарно організоване перше знайомство. Їжа була завжди дуже смачною. Всі служіння були дуже чудові і спікери гарно подали всі теми. Дякую що постарались.

Владислава, 15 років, відпочивальниця:

Дуже класна атмосфера та привітні люди, смачна їжа та програма, хочеться повернутись знову.