Пристай Геннадій Олексійович (1953- 2021). Некролог

На 68 році життя  21 березня спочив в Господі вірний служитель Церкви, турботливий пастор, люблячий чоловік і батько  Пристай Геннадій Олексійович.

Народився Генадій Олексійович у м. Львові  4 серпня 1953 році в сім’ї робітників, виховувався в оточені своїх трьох братів. Початкову і неповну середню освіту здобував в школі – інтернат № 2  м. Львова. З дитинства був навчений  витривалості, прямолінійності і принциповості, що в майбутньому допомагало йому у вирішенні важливих життєвих питань, зокрема духовних.

Свою освіту продовжив у Львівському авто-дорожньому технікумі, а згодом і у Львівській політехніці. Військову службу в лавах радянської армії проходив за кордоном.

Повернувшись зі служби, працював наладчиком радіоапаратури на Львівському заводі «Електрон», а згодом заступником директора по господарській частині в медичному училищі, що знаходилося у відомстві Львівської залізниці.

29 квітня 1977 року Геннадій Олексійович одружився на Бакай Людмилі Станіславівні, з якою прожив щасливо 44 роки. Сімейне щастя супроводжувало їх, адже воно базувалося на взаємній любові, подружній вірності і життєвій мудрості. Бог подарував їм двох дітей: сина Олександра (11.10.1977 р. н.) та доньку Олену (10.11.1984 р. н.), а згодом і п’ятьох внуків.

Мало хто здогадувався про особливий художній талант і хобі Генадія, яке потребувало від нього терпіння і усидливості – це малювання і чеканка по металу. Прагнення досконалості було притаманним для нього, а особливо в релігійній сфері життя, що стосувалося Бога і служіння Йому. Він говорив: «Для Бога – все найкраще». Усі свої картини і чеканку, як правило, роздаровував своїм друзям.

Радикальні переміни в житті Геннадія і його сім’ї почали відбуватися на початку 90-х років минулого століття. Це був час особливих можливостей для серйозних пошуків Бога, одночасно важким, тому що зі всіх сторін лунало багато релігійних пропозицій щодо вірності їх конфесійного віровчення. Пристай Геннадій вирішив побудувати свою віру на принципі «Так говорить Біблія». Слово Боже, Святе Письмо він поставив в основу своєї віри і чимало часу приділив для особистого дослідження Біблії. Свої дослідження щодо ознак приходу Христа уклав в спеціальну таблицю і одного разу, отримавши запрошення на релігійну програму  Джона Віткома, яка проходила на Сихові у кінотеатрі «Довженка», він з дружиною вирішив поділитися  ними з ведучим.

Це був перший і не останній прихід Генадія на програму благовістника Церкви Адвентистів Сьомого дня (АСД).  Дослідження Геннадія були співзвучними з тим, що він чув тепер на євангельській програмі Джона Віткома.

Четвертого квітня 1999 року Геннадій Олексійович разом зі своєю дружиною і донькою приймають хрещення через повне занурення у воду і стають членами Церкви АСД у м. Львові, що на Сихові.

Духовний зріст був стрімким. Спочатку Геннадій був обраний вчителем Суботньої школи, потім дияконом, згодом пресвітером громади.

З 2001 по 2003 роки він працює керівником видавничого відділу в Західній конференції, а з першого лютого 2004 року керівництвом Західної конференції покликується на пасторське служіння.

Першим його місцем служіння були громади Львів – 3 і Львів – 4. Там він працював до 2007 року. За цей період часу через проповідь Євангелія він привів багатьох до Бога, особливо знаменною подією для Геннадія Олексійовича стало хрещення ним 25 осіб у виправній колонії № 48 м. Львова.

Наступною його громадою була громада АСД у м. Дубно (Рівненська обл.). Служіння там він здійснював до травня 2012 року та був переведений на пасторське служіння  у м. Стрий і Миколаїв, де він працював до кінця свого життя.

Своїм  прикладним життям, вірністю Богу і любов’ю до ближніх він залишив  незгладимий слід в серцях багатьох людей. Будемо пам’ятати його як щиру людину, завжди усміхнену і оптимістичну. Навіть тоді, коли він дізнався про діагноз своєї хвороби він сказав дружині: «Я довіряю Богу, Він знає, що для мене буде кращим».

Валентин Шевчук