Некролог. Пелехач Михайло Дмитрович

Некролог. Пелехач Михайло Дмитрович

Пелехач Михайло Дмитрович народився  8 червня 1966 року в селі Велятино в роботящій селянській сім’ї яка, як і безліч інших сімей, багато працювала в колгоспі й виховувала своїх дітей у нелегкі післявоєнні роки в надії, що війна ніколи більше не повернеться на нашу землю.

Дитинство хоч і найкраща пора в житті, але воно швидко проходить. В 1972 році пішов до школи. А після закінчення 8-ми класів в 1980 році поступив на навчання в профтехучилище, де і здобув освіту слюсаря.

Закінчивши навчання в училищі, він був покликаний до військової служби. Проходив службу в Саратовській області, місто Енгельс. Там і познайомився зі своєю дружиною – Валентиною.

24 червня 1987 року одружилися і разом з дружиною вони виховали трьох синів:  Павла, Ярослава та Андрія.

Михайло Дмитрович був людиною, яка була готова прийти на допомогу у будь-який час своїм рідним, сусідам та друзям. Був люблячим чоловіком та батьком.

А в 1991 році в наслідок дослідження Божого Слова, вони разом з дружиною присвятили себе Господу через водне хрещення. Михайло був активним членом Церкви адвентистів сьомого дня, брав участь у проведенні всіх церковних Богослужінь. Разом зі своєю сім’єю допомагали у проведенні літніх молодіжних таборів. Завжди був надійним другом і братом для братів та сестер в церкві, та в селі.

Але ось настав час повномасштабної війни Росії проти України. Михайло, бувши не байдужим до своєї країни, яку щиро любив, майже від самого початку вторгнення, залишивши свою домівку, пішов захищати свій народ, свою землю, кожного з нас.

13 червня 2023 року сталася трагедія для всіх присутніх тут. Це був останній день його життя.

Ворожий снаряд приніс смерть для Михайла Дмитровича. Загинув наш друг, брат, батько, чоловік, дідусь, побратим, сусід і, найголовніше, наш захисник та герой.

І сьогодні ми можемо сказати тільки одне: ми ніколи не забудемо доброту, любов, чуйність, та мужність Михайла. Але також у нас є надія на зустріч з ним та з Господом. І сьогодні ми не говоримо йому прощавай, ми кажемо йому – до зустрічі.

Підготував Іван Крічфалушій (зі слів дружини загиблого воїна, Валентини Пелехач)