Львів, Ужгород, Варшава: як «Філософський камінь» вийшов у люди

Завершити 2025-й і розпочати 2026 рік YouTube-проєкт «Філософський камінь» вирішив серією офлайн-зустрічей зі своїми глядачами. Ідея була простою: вийти з простору екранів, коментарів і статистики переглядів — і зустрітися з людьми наживо, у форматі живої розмови, де віра не звучить як лозунг, а сенс не подається у вигляді готових відповідей, де діалог і присутність — цінніша за лайки.

Початок: Львів, 13 грудня

Перша зустріч відбулася у Львові, в мистецькій кав’ярні «Штука», у суботній вечір 13 грудня. Через обмежену кількість місць усі охочі проходили попередню онлайн-реєстрацію і водночас мали бути готовими до болючого але чесного анонсу: «Різдво: ангели співають… коли дітей вбивають?»

Темою вечора стала євангельська історія народження Ісуса Христа в її біблійному контексті — у зіставленні з ідеалізованим образом Різдва та з реальністю Великої війни, в якій Україна живе вже четвертий рік.

Різдво часто малюють як листівку: ангели співають, зоря сяє, пастушки радіють, мудреці вклоняються, Марія усміхається, Дитя мирно спить. Але Євангелія показують складнішу реальність: поруч зі світлом — темрява, поруч із народженням Спасителя — свавілля Ірода, поруч зі співом ангелів — плач матерів за вбитими дітьми. Саме в таку реальність приходить Бог — не в спокій, а в хаос; не з мечем, а з надією.

На зустріч прийшло близько 25 людей — реальні глядачі каналу, значна частина з яких не належала до церковного середовища. Камерний формат несподівано розтягнувся майже на три години. Проєкт представив його спікер Артем Щербанюк за участі спеціального гостя — Павла Ваценка, головного продюсера Медіагрупи «Надія». Ведуча вечора, адміністраторка проєкту — Вероніка Руснак, відкрила подію та задала напрям розмови.

Говорили про Різдво і страждання, віру і реальність, Бога і відповідальність людини. Лунали незручні та особисті запитання, різдвяні пісні. Після офіційної частини зустріч продовжилася спілкуванням і частуванням. На завершення, кожен гість отримав крафтовий подарунок від бренду «Філософський камінь».

Продовження формату: Ужгород, 10 січня

Після Львова стало зрозуміло: формат живої розмови потрібний і має потенціал розвитку. Друга офлайн-зустріч відбулася 10 січня в Ужгороді — у конференц-залі готелю White Hills. Вона зібрала близько сорока учасників різного віку й світоглядів, об’єднаних інтересом до складних питань.

Головним спікером залишався Артем Щербанюк, до розмови долучився спеціальний гість — Максим Крупський, генеральний директор Медіагрупи «Надія». Ведучою вечора виступила продюсерка проєкту Діана Шаленик. Тематично зустріч продовжила різдвяну лінію — розмову про віру, сенс і реальність, у якій ці сенси перевіряються на міцність.

Формат не змінювали: жива розмова, тепла атмосфера, відсутність «заборонених запитань». Подія знову вийшла за межі запланованого часу, а після завершення офіційної частини учасники не поспішали розходитись, щоб за пригощенням продовжити спілкування, і в знак подяки за присутність, отримати від проєкту крафтові подарунки.

Наступний етап — Варшава

Продовження зустрічей відбулося вже за межами України. 16 січня «Філософський камінь» зустрівся зі своєю аудиторією у Варшаві — у приміщенні Польської Церкви адвентистів сьомого дня  (Foksal 8). Захід організував молодіжний актив української варшавської адвентистської громади, відповідаючи на запити українців, які через війну опинилися за кордоном, але залишилися в спільному світоглядному просторі.

Темою зустрічі стала: «Бог, наука і здоровий глузд (апологетика без фанатизму)». У центрі виступу опинився заклик апостола Петра: «Господа Христа освячуйте у ваших серцях і будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про вашу надію» (1 Петра 3:15), який став рамкою для розмови про апологетику як прояв християнського мислення й відповідальності, а не спосіб вигравати суперечки. Говорили про віру, науку, маніпуляції та виклики сучасного інформаційного середовища.

На зустріч прийшло понад сто людей різного віку, з помітною участю молоді. Після основної частини вечір традиційно продовжився особистим спілкуванням і спільним частуванням.

Більше, ніж формат

Ці зустрічі показали те, що складно виміряти статистикою. Коли зникає екран, і люди опиняються в одному просторі, за розмовою та частуванням, питання стають продуманішими, чеснішими й актуальнішими. У такому форматі «Філософський камінь» перестає бути лише медіапроєктом і поступово набуває рис спільноти — людей, які для відповідей, готові витримувати складні розмови разом.