“Мікродії створюють макроефект”: у Мукачеві презентували документальний фільм про діяльність волонтерської команди “Відчайдушні”

У суботу, 13 червня, в будинку культури в Мукачеві відбувся показ документального фільму «Відчайдушні», створеного режисером Володимиром Божинським за підтримки Західного медіацентру «Надія». Стрічка документує три роки волонтерської роботи на позиціях неподалік від лінії фронту.

На події були присутні майже 200 осіб: парафіяни трьох адвентистських мукачівських громад та громади села Бобовища, місцеві мешканці, представники місцевої влади та благодійних фондів, а також керівники Адвентистської церкви на заході України.

До присутніх зі вступним словом звернувся Олександр Лендєл, керуючий справами виконавчого комітету Мукачівської міської ради. Він подякував команді “Відчайдушні”, відзначивши їхній значний вклад у життя міста та допомогу військовим і жителям прифронтових територій. Трепетним моментом було вручення Олександру Коропцю книги військовослужбовця Артура Дроня “Гемінґвей нічого не знає”. У ній він, між іншим, згадує про віру свого побратима, адвентиста, військового медика з позивним “Док” Олександра Коберника, який загинув 20 жовтня 2022 року.

До слів подяки долучився і Альберт Пірчак, керівник Міжнародного фонду охорони здоров’я та навколишнього середовища “Регіон Карпат”. Він процитував вислів із Талмуду, який був використаний і у фільмі “Список Шиндлера”: “Хто спасе одне життя — спасе увесь світ”. Він підкреслив, що їхня діяльність — це практичне християнство.

Завершуючи блок привітань та звернень, слово надали керівнику Адвентистської церкви в Західній конференції Василю Чопику. Він акцентував увагу на тому, що учасники команди їдуть туди, куди необхідно, і роблять те, що надзвичайно важливо. Також був згаданий текст із Біблії, який говорить про найвищий рівень любові: “Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Євангеліє від Івана 15:13). Продовжуючи, керівник церкви наголосив, що “Відчайдушні” несуть любов, якої їх навчили Бог і церква.

Після цього ведучий заходу, пастор громади “Еммануїл” у місті Мукачеві Станіслав Прокопець, оголосив кількість автомобілів, які команда передала військовим. За 5 років війни це 250 автомобілів.

Олександр Коропець, лідер команди “Відчайдушні”, передав подяки від військових. Від  93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» відзнаку для Андрія Шмідта, який разом із братом особисто придбали 13 автомобілів.

Також подяку вручили дружині Олександра Коропця Інні, директорці приватної християнської гімназії “Еммануїл” у місті Мукачево від полковник Руслана Ткачука, командира 100-ї окремої механізованої бригади за активну підтримку гімназії у виготовленні маскувальних сіток, а також допомоги військослужбовцям.

На завершення блоку Олександр Коропець звернув увагу на цифри. Якщо автомобіль для військових коштує $5,000, то фінальна вартість становитиме вдвічі більше, адже ще $5,000–6,000 необхідно вкласти у броню, медичне обладнання та засоби радіоелектронної боротьби.

Перед переглядом стрічки, щоб присутні краще познайомилися з командою, Станіслав Прокопець провів невелике інтерв’ю з трьома учасниками: Олександром Коропцем, Андрієм Конашуком та Михайлом Чайкою. Вони коротко розповіли про своє знайомство, початок волонтерської діяльності у 2014 році, а також вплив війни на них та їхні переконання. Андрій Конашук розповів про заснування музичного гурту «Півноти». Виконуючи твори, вони збирали кошти для підтримки військових та переселенців. Та з початком повномасштабного вторгнення 2022 року пастори і віряни, котрі жили у Львові, зокрема Олександр Коропець, їздили до кордону, щоб привезти теплу їжу, одяг та збудувати дерев’яні вбиральні для людей, котрі декілька днів могли стояти в черзі. З того ж часу вони почали отримувати запити на допомогу, що переросло згодом у масштабну діяльність з переобладнання автомобілів для медичної евакуації.

Їхню волонтерську діяльність можна умовно розділити на декілька етапів:

Етап 1, 2014 рік. Початок війни (Антитерористичної операції). Був створений музичний гурт «Півноти». У ньому брали участь у різні роки Андрій Конашук та його брат, Олександр та Олеся Матяшуки, Тарас Гапон, Віктор Ліщук. Олександр Коропець відповідав за пошук локації та рекламу концертів. Виступи гурту мали благодійний характер, а зібрані кошти передавали на лікування поранених захисників.

Етап 2, спортивна діяльність. У той самий час Олександр Коропець із командою волонтерів організовували спортивні зали, в яких хлопці та дівчата займалися розвитком тіла та духу.

Етап 3, повномасштабне вторгнення, 2022 рік. Спільно з громадою «Вічне Євангеліє» міста Львова Церкви адвентистів сьомого дня волонтери привозили гарячі обіди людям, котрі стояли у чергах на кордоні з Польщею, та будували дерев’яні вбиральні.

Етап 4, поточна діяльність. Сьогодні команда «Відчайдушних» спеціалізується на переобладнанні автомобілів у медичні евакуаційні автівки для військових.

Учасники команди згадували першу місію — прифронтові райони Чернігівщини, поповнення команди новими учасниками та підкреслили найсильнішу мотивацію, котра спонукає їх продовжувати діяльність — усвідомлення власної відповідальності перед військовими та необхідність цивільному населенню працювати задля підтримки військових. Проте, звичайно, найбільшою підтримкою для них є Божа охорона і молитви.

Пресслужба Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня