Історія громади села Мишів, Волинської області

Історія громади села Мишів, Волинської області

   Громада с. Мишів пройшла важкий шлях свого духовного становлення, відчувши на собі виконання слів Христа: “…гнали мене, будуть гнати і вас, мене ненавиділи – і вас  будуть ненавидіти за Ймення Моє”.

  У 1926 році в село Мишів почали приїжджати місіонери-баптисти. Вони вивчали Біблію у домах людей, які цікавилися Євангелієм. Того самого часу в село прийшов Йосип Демчина, адвентистський книгоноша із Ковеля. Він познайомився з тією групою людей, які виявляли серйозне бажання пізнати повну правду, включаючи і істину про суботу. Про нове місіонерське поле було повідомлено пастору Невідомському, який незабаром приїхав у Мишів і продовжив євангельську працю. Він став першим пастором і організатором громади в с. Мишів.

В цей же самий час, Гуліта Йосип із Мишева, у молодому віці в селі Сернички, вперше чує адвентистську вістку від німецького євангеліста.

  Свою віру Йосип передає товаришу односельчанину Поліщуку Григорію, з яким у 1926 році першими приймають хрещення, таким чином закладають основу для майбутньої громади в с. Мишів.

Далі ланцюжок новонавернених розвивається по родинно-товариському принципу.

У 1927 році хрещення приймають члени сім’ї Григорія Поліщука: його брат – Іван і дружина Івана – Надія, Поліщук Парасковія (мати Григорія), Романюк Уляна (дів. прізвище Поліщук), а також сусід Григорія – Чернецький Йосип.

  Йосип був неосвічений, але коли прийняв правду і придбав Біблію, то захотів сам особисто читати Святе Письмо. Своєму вчителеві оплачував по п’ять грошів за кожну нову вивчену літеру. Таким чином знання абетки обійшлося не юному учневі сумою, що дорівнює половині вартості корови. Чернецького Йосипа усі пам’ятають як твердого в вірі брата, переконання якого базувалися на Слові Божім.

   У 1928 році, наслідуючи своїх рідних, приймають хрещення: Чернецька Уляна, Фома Козачук.

   В 1931році, згідно статистики, поданої в журналі «Слуга збору», громада нараховувала 15 чоловік, а в 1932 – 25 членів Церкви.

  Членами громади були люди різних національностей, серед них поляки і чехи, зокрема три чеські сім’ї: Хваловські, Лохман, Лейх, які проживали в колонії Долинка, неподалік Іванич.

 В 1932 р. прийняв хрещення Романюк Михайло Степанович (1897 – 1983) ( через шість років після своєї дружини). Разом з дружиною відвідував богослужіння, але довгий час вагався прийняти хрещення. До хрещення на богослужіння одягав старий одяг, щоб люди не запідозрили, що він іде на богослужіння. Після хрещення став вірним та відважним християнином і служителем церкви.

  В тридцяті роки, священик православної церкви в с. Мишів, подав судовий позов на пастора Невідомського. Слова сказані пастором під час проповіді „пси лукаві, чародії” були сприйняті священиком в свою адресу та адресу його церкви. Суд проходив у Мишеві в присутності майже всього села. Пастор Невідомський був виправданий. Але агресивність і нападки на церкву адвентистів продовжувалися, – і це стало причиною того, що більше десяти неутверджених нових членів залишили громаду АСД. Навіть самому пастору Невідомському стало небезпечно приїжджати у Мишів, тому, тимчасово, пасторську турботу над громадою взяв на себе пастор Бартель.

 Це був час просіювання і випробування віри дітей Божих в цій місцевості. У час кризи залишилися вірними Богу лише три сім’ї.

 В довоєнний період громаду відвідували та звершували в ній служіння наступні служителі: Еммануїл Гайдик, Бартель (перший президент Східно-Польської конференції), Долгун Михайло, Іван Куляк (президент Східно-Польської конференції), Єжи Ліпський, Пйонтек, Петро Поліщук, Йосип Зелінський (президент Східно-Польської конференції).

    З 1927 року, часу заснування церкви, богослужіння проходили в домі першого пресвітера – Поліщука Григорія. Після його від’їзду в США, на початку 30-х років, громада збирається у домі Гуліти Йосипа, який став наступним її пресвітером. Це служіння він звершував аж до 1956 року. Його помічником, відповідальним за Суботню Школу, був Романюк Михайло.

  У 1939 році на свою історичну батьківщину виїжджають чеські сім’ї.

  В 1943 році приймають хрещення діти з адвентистських сімей: Чернецька Ольга, її сестра Катя, Романюк Оля, сестра Лікера із Загорова.

  В 1944 році приймає хрещення Козачук Ольга Йосипівна, 1929 р.н. .

  У час воєнної розрухи з 1940 по 1947 рр. за громаду відповідав Кирило Мокієвєц, як обласний служитель по Волині.