Значність скромної пожертви

Відділ управління ресурсами ЄАД. “ЗНАЧНІСТЬ СКРОМНОЇ ПОЖЕРТВИ”

І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато. І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь…(Марка 12:41-44).

З біблійного тексту ясно, що ці дві лепти становили все, що вдова могла дати. Розмір однієї такої монетки був вкрай малий і відповідав діаметру олівцевої гумки. Але справа була не в розмірі лепти. Суть полягала в тому, що Ісус високо оцінив саме ці лепти.

Але повернімося до розказаної в Євангелії історії. У храмі жінка просувалася крізь натовп. Їй потрібно було пройти до однієї з галерей, яка називалася «Жіночий двір». Це було єдине місце, де дозволялося одночасно перебувати і жінкам, і чоловікам. Ми подумки бачимо, як її тіснить натовп, та все ж вона проходить до однієї з тринадцяти воронкоподібних скринь для збору пожертвувань. Вона, звичайно ж, помітила, що деякі з жертводавців приносили не жменю, і тим більше не пару монет, але цілі мішки грошей. Жінка все сильніше стискала в руці свої дві скромні лепти. Нарешті, вона наважилася наблизитися до скарбниці, щоб опустити в скриню свою маленьку пожертву. У скринях лунав дзвін монет різного розміру, ваги і номіналу, що було музикою для вух священиків. Безсумнівно, відгомін монет, що кинула жінка в отвір, відрізнявся від звучання більш цінних дарів. Значущого звуку її лепти не видали.

Те, що відбувалося у храмі, нагадувало великий бізнес. Мандрівники, які прибули з багатьох далеких країн, пристрасно бажали показати свою вірність приношенням заощаджень, приготованих для цього особливого випадку. З собою вони приносили різноманітні монети. Великі золоті монети, опускаючись в скриню, дзвеніли особливо вагомо. Срібний денарій був за величиною всього приблизно 18 мм в діаметрі, але, як стверджують, це була денна плата римського солдата. Зустрічалося також багато видів мідних і латунних монет. Унаслідок усього цього розмаїття в храмі були дуже затребувані міняли.

Нам невідомі ні ім’я, ні багато інших подробиць, що стосуються жінки з наведеного тексту. Ми знаємо тільки те, що вона була вдовою, а життя вдови на той час було нелегким. В наші дні вона може мати пенсію чи державну субсидію. Але за часів Ісуса подібних пільг не існувало. Такі вдови залежали від милості оточуючих. Іноді їм допомагали сім’ї, але коли такої допомоги не було, їм часто доводилося просити милостиню або навіть торгувати своїм тілом.

Ісус спостерігав за тими, хто приходив до храму. Як пише євангеліст Марк: «І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато” (Марк. 12:41). Перед Його очима проходили різні люди, які прибули з різних країн. Однак, Він, мабуть, зосередив Свою увагу на скрині для пожертв і на те, скільки грошей туди клали відвідувачі.

Уявіть собі, що ви присутні там, в храмі, поруч з Ісусом, Який спостерігає, як люди опускають монети в скарбницю. Це дуже різні люди – чоловіки, жінки, старі і молоді. Деякі живуть в Єрусалимі, в той час як інші прибули з далеких місць. Багато подорожніх, які провели в дорозі чимало днів, безмежно радіють, що нарешті прибули до храму. Адже їхня мрія відвідати це священне місце здійснилася!

Але Ісус сконцентрував свою увагу на одній людині – на бідній і погано одягненій жінці, на вдові, яка затиснула в руці дві монетки.

Монети цікаво вивчати, адже деякі з них мають багату історію. Одні мають дуже малу цінність, тоді як інші надзвичайно цінні. Багато монет зараз набагато цінніші, ніж в ті часи, коли вони перебували в обігу. Одну монету багато експертів вважають найціннішою монетою в світі.

Згідно з Вікіпедією, однією з найбільш цінних монет є випущена в 1933 році золота монета вартістю двадцять доларів. Такі монети чеканилися в період з 1850 по 1933 рр. Їх називали «подвійними орлами», оскільки найбільш дорога золота монета, випущена до початку «золотої лихоманки» в Каліфорнії (до 1850 року), мала номінал десять доларів, і на одному її боці був зображений орел, а на іншій – статуя Свободи.

Президенту Франкліну Д. Рузвельту після свого обрання довелося зіткнутися з спустошливими наслідками Великої депресії. Він видав указ, що забороняє – за рідкісним винятком – володіти золотими монетами і злитками. Цей указ поширювався навіть на «подвійні орли», випущені 1933 року. Ці монети в кількості 445 500 штук не були випущені в обіг, і вони мали бути розплавлені. Однак дві такі монети збереглися, і їх потім передали в Смітсонівський інститут як експонати. Після цього сталося немислиме – з’явилися нові вцілілі монети! Розслідування, проведене секретною службою Міністерства фінансів США, встановило, що десять монет були викрадені старшим касиром американського Монетного двору. Дев’ять з них вдалося повернути, але остання така монета якимось чином стала власністю єгипетського короля Фарука. У 1952 р. Фарук був скинений з трону, а його колекція монет продана на аукціоні. Американський уряд заявив про свої права на згадану монету і зажадав повернути її в США, проте безрезультатно. Сталося так, що вона потрапила в руки британського торговця монетами Стівена Фентона, який в 1966 р. виставив її на продаж в нью-йоркському готелі Уолдорф-Асторія. Але так як мати у власності дану золоту монету, випущену в 1933 р., було незаконно, Фентона заарештували, а монета була вилучена. Та Фентон оскаржив висунуті проти нього звинувачення, і питання було врегульовано без судового розгляду. Було укладено мирову угоду, згідно з якою монета повинна була бути продана на аукціоні, а виручена сума поділена між американським урядом і Фентоном.

Але якою ж була доля цього «подвійного орла»? У 2002 р. ця двадцятидоларова монета була продана аукціонною фірмою “Сотбі” анонімному покупцеві за 7,59 мільйона доларів.  Кажуть, що це була найдорожча монета в світі.

Тепер повернемося до Ісуса, Який спостерігав, як вдова клала принесені нею монети в скарбницю. Ми дізнаємося, що вдова «поклала дві лепті, цебто гріш» (Мк. 12:42). Це були просто дві мідні дрібні монети. Нас з вами, як і учнів Христа, дивує незначна цінність цих монет, бо в той час вони були найдрібнішими, найдешевшими і найнікчемнішими. Сьогодні мало хто з нас зупиниться, що підібрати одну копійку. Так і в ту епоху навряд чи хто потрудився б підняти з землі ці дві лепти. Вони просто не були б варті докладених зусиль.

Але подивимося, що сказав Ісус учням про цю вдову і про пожертвувані нею монети: “Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю” (Марк. 12:43).

Учні не запитували Ісуса, як Він прийшов до такого висновку. Хоч і здивувавшись, вони усвідомлювали, що цінність будь-якого дару визначає їх Учитель. Цінність будь-якої монети, незалежно від її рідкості, встановлює той, хто, врешті-решт, за неї платить або отримує від неї вигоду. Царство Ісуса стало кінцевим одержувачем дарів бідної вдови.

Яскравий опис обстановки в храмі ми можемо прочитати в книзі Еллен Уайт «Христос – надія світу»:

«На початку Своєї дiяльностi Христос вигнав iз храму тих, хто оскверняв його своєю нечестивою торгiвлею. Тодi Його рiшучi божественнi дiї викликали страх у нечесних гендлярiв. При завершеннi Своєї мiсiї Вiн знову ввiйшов до храму i знайшов його ще бiльш опоганеним, нiж ранiше. Зовнiшнiй двiр храму бiльше нагадував величезний двiр для худоби. Ревiння тварин i дзвiн монет змiшувалися з гнiвною лайкою торговцiв; серед цього галасу ледве було чути голоси людей на богослужiннi. Служителi храму також були зайнятi купiвлею-продажем та обмiном грошей. Жадоба наживи настiльки поглинула їх, що в очах Божих вони були не кращими за злодiїв». (Христос – надія світу, с. 557).

Ісус мав би сидіти в храмі, бути привітно прийнятим світськими і релігійними керівниками і наставляти народ в праведності, яка привела б до процвітання Ізраїлю, як про це сповіщали пророки. Ізраїль став би державою, до якої спрямовувалися б маси людей, бо там тече молоко і мед. Він воістину став би для багатьох землею обітованою.

Ісус не надавав значення тому, що Його не приймали сильні світу цього.  Його увага була спрямована на вдову і її спонукання, на її бажання жертвувати, незважаючи на те, що вона сама явно потребувала коштів. Ось чому Він заявив, що її дві лепти більш цінні, ніж всі інші дари разом узяті. Навіть незважаючи на те, що суспільство було, мабуть, налаштоване не на її користь, не бажаючи рахуватися з законом про опіку вдів, ця жінка виділила свої мізерні кошти, пожертвувавши їх установі, яка не сприяла повазі її соціального статусу.

А як відбувається сьогодні? Скількох людей ви знаєте, які не ходять до церкви і не підтримують її з вини (як їм здається) пресвітера, пастора, керівника якогось відділу громади чи когось з рядових членів церкви? Вони не приходять на богослужіння, не жертвують, і їх, здається, більше нічого в церкві не хвилює. Бідна вдова мала всі підстави не вірити і уникати релігійних лідерів. Але, швидше за все, вона сказала собі: «Я повинна відвідувати богослужіння. Я зобов’язана робити те, що можу, і я не припиню поклонятися моєму Богу. Я буду Йому вірною».

Хіба Ісус сказав їй, звернувшись до неї в натовпі: «Агов, жінко! Та, яка там з двома лептами! Зупинись! Що ти робиш, адже у тебе всього дві дрібні монети! Залиш їх собі і підійди, ми дамо тобі трохи з нашого мішка» Ні, Ісуса зворушила її рішучість. Він не бажав позбавити її цього моменту в житті ні за які гроші. І, по суті, навіть якби всі гроші світу опинилися в храмі, Він би вимовив ті ж слова: “ця бідна вдова поклала більше всіх”.

Еллен Уайт дозволяє нам краще зрозуміти мотиви бідної вдови, і ці слова дають надію кожному з нас: «Спаситель покликав Своїх учнiв i звернув їхню увагу на убогу вдовицю. Вона почула слова похвали: «Запевняю вас, що ця бiдна вдова вкинула бiльше за всiх тих, що кидали тут до скарбницi». Очi жiнки наповнилися сльозами радостi, коли вона усвiдомила, що її вчинок справедливо оцiнений». (Христос – надія світу, с. 583).

Ця жінка чула схвальні слова Христа, а почута висока оцінка зігріла її серце. Але хіба всі ми не бажаємо знати, чи оцінить Ісус справедливо те, що ми робимо для настання Його Царства, незалежно від того, наскільки багато чи мало для цього жертвуємо?

 Той, Кому ми повинні догодити, – це Ісус. Наскільки цінні для нього Мої або ваші пожертвування? Це питання має першорядне значення. Якби Ісус сьогодні був присутній у нашій церкві при зборі пожертвувань, то на кого б він вказав, кажучи: “Ось та людина пожертвувала більше, ніж всі інші”? Хто б це міг бути? Можливо, ви? Але тільки Ісус про це знає.

Цінність монет може зростати або зменшуватися залежно від готовності за них платити і від поточної економічної ситуації.  Відомо, ще десять “подвійних орлів” були виявлені в майні одного ювеліра. Як би ви себе відчули, якби, заплативши 7,59 мільйона доларів за рідкісну, найціннішу монету в світі, вам згодом стало відомо про виявлення ще десяти подібних монет? Ці знову знайдені монети вдалося швидко конфіскувати, і зараз, після довгих судових розглядів, які закінчилися в липні 2011 р., вони перейшли у власність уряду США. До прийняття інших рішень вони знаходяться у сховищі золотих запасів у Форт-Ноксі, штат Кентуккі. Хоча неможливо з упевненістю передбачити цінність тієї чи іншої монети в майбутньому, ми дізнаємося, наскільки цінний в очах Ісуса її власник, незалежно від конкретної вартості монети. Задумайтесь на хвилинку про те, скільки людей протягом століть були натхненні жертвувати, дивлячись на приклад бідної вдови з євангельської історії! А вас ця історія надихнула?

Є безліч історій про вдів та інших членів церкви, які відгукуються на заклики до пожертвувань. Багато хто з них залишилися без грошових коштів. У багатьох навіть не залишилося і двох лепт для таких цілей. Вони жертвували, поки у них нічого не залишилося. Але не було жодного, хто б шкодував про свою щедрість. Саме цей вид жертовності побачив Ісус, коли бідна вдова клала у скарбницю свої лепти.

Хто з нас володіє тим, що Ісус вважатиме найбільш цінною чеснотою? Подібно до того, як нумізмати шукають рідкісні або загублені монети, Він продовжує дивувати нас, заглядаючи в серця, читаючи думки і дізнаючись мотиви Своїх послідовників. Ісус вказує на тих, хто приносить свої пожертвування, і оголошує усьому Небу: «Погляньте он на ту людину. Вона пожертвувала більше за всіх».

 Немає значення, як оточуючі оцінюють виявлену нами любов, жертовність чи принесені для Божого Царства дари. Важливо тільки те, як оцінює все це Ісус.