Подивись у минуле: як виникла ідея створення музею церкви?

Сьогодні мені трапилася нагода задати декілька запитань Олександру Мосійчуку – пастору громади Церкви Адвентистів Сьомого Дня с. Ільниця, та ініціатору відкриття музею історії церкви.

Що сприяло створенню музею?

Мабуть усе почалося з цікавості та любові до історії. Декілька років я збирав інформацію про своїх рідних, для того щоб зробити своїм дітям гарну родословну книгу. По деяким лініям я знайшов рідних майже на 200 років у минуле. Це мене зацікавило, тому і тепер продовжую шукати і далі.

Цікавлячись історією своєї церкви я помітив, що у вересні 2021 році має бути рівно 100 років як побудували і посвятили перший дім молитви в Ільниці і Закарпатті.

Історія адвентизму на Закарпатті починалася саме в Ільниці у далекому 1909 році, коли Капітан Іван Юрійович перебував на службі в Австро-Угорській армії в місті Мішкольці. Служив він у одного офіцера, який з настирливості книгонош купив декілька брошур, але читати не захотів, тому віддав їх Іванові. Прочитане дуже схвилювало і заставило замислитися Івана над своїм життям. У 1912 році адвентистська вістка знову заглянула до Ільниці через одного книгоношу який продавав Біблії. Було продано що найменше 5 Біблій. Саме з того 1912 року наша церква почала своє існування.

Напевно головною причиною створення музею стало бажання зберегти цю історію і зробити її доступною для наступних поколінь.

Тому на раді церкви ми обговорили плани і бажання відзначити це свято і як подарунок собі зробити куточок пам’яті, свого роду музей життя церкви.  Ми одноголосно прийняли рішення готуватись, щоб гарно відзначити це свято.

Що було найбільш складнішим етапом, і з якими проблемами довелося стикнутися?

Напевно найскладніше що було і залишається, тому що ми продовжуємо наповнювати наш музей – це збір інформації та матеріалів для наповнення музею. Адже історії церкви у 2022 році буде 110 років. Звісно багато матеріалів втрачено і забуто. Мало залишилося тих старших людей які б пам’ятали початок і могли розповісти.

В думках у мене було зробити кімнату де можна було б помістити всі майже 110 років життя Церкви. І зробити це так, щоб коли діти і молодь зайдуть, то сама атмосфера музею і те що там буде, допомогло поринути в минуле і відчути себе частинкою історії.

Де шукали матеріали, та речі?

На одному із богослужінь наші плани були представленні церкві, де було запрошено всіх до активної співпраці, адже саме люди складають історію, це їхнє життя.

Чесно кажучи не всі вірили що щось у нас вийде. Дехто звертали нашу увагу що це вже пробували робити. Інформацію і матеріали вже збирали і не повертали, так нічого і не зробивши. Тому ми взялися за перший складний етап це збір коштів, підготовка кімнати, і меблів для оформлення музею. Хочеться подякувати всім хто долучився до цього першого важливого етапу роботи.

І коли показали в церкві фото кімнати повністю закладеної меблями, щось ніби рушилось, і кожен хто що мав почали приносити. Так було зібрано багато фотографій про життя церкви, книг та речей якими в минулому користувалася церква. Старші члени церкви ділилися пережитими досвідами і тими спогадами що залишились з минулого. Дякуємо усім братам та сестрам які допомагали і допомагають в наповненні музею.

Також зверталися до книг, журналів, шукали все де згадувалося про нашу громаду. Завдяки державним архівам також було зібрано чи мало інформації.

Найцікавіший експонат на Вашу думку, і чому?

Кожна річ має свою цінність. Наприклад у нашому музеї є місце, де представлено роботу видавничого відділу церкви. А це друкарські машини, преси для склеювання книг, ножі для обрізки бумаги, ну і самі книги. Це дуже цікаво, адже сьогодні таким уже не користуються.

Ці книги або матеріали називалися самвидавом. До цього церкву підштовхнув брак духовної літератури. З 1964 року сім’я Мурги в Нересниці, а далі з 1968 року і в Ільниці та інших містах, почалася ця велика робота.

Під керівництвом служителів із нашої громади на території Закарпаття працювало 16 сестер які друкували літературу, і 2 братів які перетворювали прості листочки бумаги в гарні книги і брошури. Брати довозили бумагу, копіровку, і те що було потрібно. Далі все зшивалося, склеювалося і розвозилось по громадам, і звісно все це було, цілком таємно. Всі працювали над одним проектом, але ніхто не знав один про одного нічого. Це те що ми знаємо  від брата Мурги Миколи Михайловича, але впевненні що небо знає набагато більше. Можливо з часом відкриється і щось нове, що ми зможемо добавити до нашої історії. Зі слів Миколи Арсентійовича Жукалюка друкована тут література при потребі доставлялася і в інші області, а інколи і до самого Сибіру.

В допомогу друкарській вістці церкви, від нас отримували і фото книги та сторожі ранку. Ось як вони виглядали:

Це було дуже зручно в той час коли за розповсюдження і пропаганду духовної літератури могли і посадити, а так взяв маленьке фото, а там план читання Біблії і духовна підтримка на цілий місяць.

Також не менш цікавими є книги, газети, журнали починаючи з 1908 року і дотепер. Представлені також і фото першого, другого і третього домів молитви. Є інвентар для проведення Вечері Господньої та хрещення. Зібрані також псалми хору та ноти духового оркестру.

Маємо для показу духові та струнні інструменти. Цінним експонатом є фісгармонія, яка багато років служила своїм звучанням як супровід в духовних співах. Родзинкою нашого музею є макети перших двох молитовних будинків зроблених точно по знайденим документам. На цих макетах можна побачити детально відтворені внутрішнє та зовнішнє оформлення будинків.

Також на даний час у музеї зберігається  8  пророчих карт. Карти є починаючи з 1918 років і теперішні.

І все це є цінним та цікавим, і потребує часу для того щоб про все розповісти. Можливо з часом це і потрібно буде зробити, щоб мати повний опис і характеристику того що ми маємо, але напевно краще один раз побачити, ніж декілька раз почути.

В чому полягає ідея та ціль цього музею?

Ціль напевно це збереження нашої історії, хто ми і звідки. Як написано в Біблії в Єремія 6:16 «Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!». Хочеться щоб наступні наші покоління знали свою історію і могли продовжувати ту справу яку розпочали попередні покоління. Знаючи минуле ми можемо більш впевнено рухатися в майбутнє.

Скільки в загальному пішло часу на реалізації, від думки про створення до офіційного відкриття?

Якщо від думки про створення то напевно більше року це бажання не покидало нас, але приблизно шість місяців нам пішло щоб все це зібрати. Багато зроблено і ми продовжуємо і далі це лише початок.

Як і коли бажаючі можуть відвідати музей?

Наш музей відкритий для бажаючих постійно, тільки потрібно заздалегідь зателефонувати, щоб екскурсовод зміг вам все показати. Або кожної суботи після богослужіння. Також в нас є сторінка у фейсбуці де ми збираємо різну фотоінформацію. Ця група є загальнодоступна, тому кожен бажаючий зможе її відвідати, або добавити фото чи матеріали які безпосередньо стосуються нашої церкви.

Що можете побажати від себе іншим громадам, та читачам?

Всіх хто любить свою історію, і кому цікаво походження церкви ми запрошуємо до себе в гості. Побажати хочемо, щоб кожна церква мала свою історію. Збирайте старі фото, речі якими користувалися в минулому, можливо це не буде окрема кімната, а просто окреме місце в служительській, чи звичайний фотоальбом. Наприклад у нас зберігається кафедра 2 дому молитви і заповіді яким майже 60 років, маємо крісла з першого дому молитви яким більше 80 років, чаша для Вечері Господньої з другого і частково першого дому молитви, це по спогадам старожилів.

Збирайте інформацію, любіть історію, діліться нею з підростаючим поколінням, і нехай ті хто будуть після нас знають хто вони, звідки прийшли і куди рухаються.

Автор: Вадим Кобаль