Некролог Коберник Олександр Петрович

Олександр Петрович був людиною, щедро обдарованою талантами: музикант і філолог, керівник і педагог, він не жалів сил і натхнення на служіння людям, а особливо дітям. Його ентузіазму вистачало, щоб втілювати в життя нові проекти. Люблячий чоловік, батько трьох дітей, пастор, директор і вчитель, слідопит, військовий медик – він закінчив своє життя на полі бою, віддавши його на служіння іншим.

Коберник Олександр Петрович народився 2 червня 1970 року в селі Старий Почаїв Тернопільської області у сім’ї військовослужбовця. Здобуваючи середню шкільну освіту, розвивав також свої музичні таланти. У 1984 році з батьками переїхав у місто Джанкой Кримської області, де й закінчив школу і вступив до Кримського училища культури на відділення духових інструментів.

Після закінчення строкової служби в лавах Радянської Армії, в 1990 році, був прийнятий на посаду вчителя української мови та літератури в середній школі №3 міста Джанкой. З 1991 року навчався заочно на філологічному факультеті Сімферопольського державного університету за спеціальністю «Українська мова і література».

Під час навчання познайомився із Хмільовською Оленою Іванівною, яка навчалася на тому ж факультеті. 8 серпня 1992 року вони одружилися.

У 1993 році разом з сім’єю переїхав на проживання до міста Нововолинськ Волинської області.

У цьому місті у 1994 році народжується перший син Ярослав.

У 1991 році Олександр Петрович вперше познайомився з біблійною вісткою про суботу. Будучи вихідцем із православної сім’ї, Олександр декілька років ретельно досліджував Біблію, що привело до того, що у 1996 році в місті Джанкой, куди знову переїхав на проживання, він заключає завіт з Господом.

У 1999 році сім’я Коберників знову повертається на Волинь, у місто Нововолинськ. У цьому ж році народжується ще один син – Іван.

З грудня 1999 року Олександр Петрович розпочинає служіння у Західній конференції як пресвітер Мишівської громади. З 2001 року виконував служіння пастора у громадах Волинської області: Локачі, Камінь-Каширськ, Раків Ліс. У 2002 році народжується донька Анастасія.

З 2007 року Олександра Петровича обрано на служіння керівника відділу освіти Західної Конференції. Паралельно також він виконує служіння пастора третьої львівської громади. А з 2011 року започатковує служіння у четвертій львівській громаді.

З 2011 року втілює ідею школи з християнською освітою, започаткувавши приватну школу «Живе Слово», стає її директором. Виконує також служіння керівника дитячого відділу Західної конференції. Організовує дитячий духовий оркестр, навчаючи дітей грати на музичних інструментах «з нуля».

Також докладав зусиль у розвиток слідопитського руху. Надихав молодь і підлітків служити Господу, бути добрими, чесними і вірними.

З 2016 по 2018 рік Олександр Перович вкладає у розвиток ще одного освітнього проєкту – адвентистської школи «Щасливе місто» у місті Тячеві.

Одразу після повномаштабного вторгнення Олександр Петрович пішов добровольцем на війну. Там він служив на посаді старшого бойового медика.

20 жовтня в боях на передовій трагічно загинув.