Свято подяки “Найменша зернина” провели  у Центральній адвентистській громаді міста Львів

Напевно, немає серед свят в адвентистській церкві більш очікуваного, теплого й світлого, ніж Свято подяки. Це особливий день, коли серце переповнюється вдячністю, коли хочеться співати, ділитися, обіймати й просто славити Бога за все, що Він робить у нашому житті.

11 жовтня у Центральній Львівській громаді АСД панувала саме така атмосфера. До цього дня — який традиційно відзначають у другу суботу жовтня — готувалися всі: і дорослі, і діти.

У приміщенні відчувалося передчуття свята. Прикрашений зал уже налаштовував на піднесений настрій, бо кожен знав: це не просто гарна традиція, а момент зустрічі з Божою добротою. Цього року свято відвідали близько 500 осіб — гості з інших громад та мешканці міста Львова об’єдналися, щоб подякувати Богу за Його благословення.

Темою цього року стало глибоке й символічне гасло — «Найменша зернина», натхнене притчею Ісуса про гірчичне зерно. Господь показує нам, що навіть найменше зерно, посіяне у вірі, здатне вирости у щось велике, благословенне, життєдайне. Так і в нашому житті — кожна молитва, добра справа чи слово подяки є тією маленькою зерниною, яку Бог благословляє і примножує.

Свято прикрашали щирі дитячі виступи, натхненні співи, поетичні рядки й слова подяки. Кожен номер програми був ніби гілочкою на великому дереві Божої слави.

Проповідь виголосив пастор і капелан приватного ліцею “Живе Слово” Олександр Московчук, наголошуючи на важливості подяки як духовного дихання віруючого.

Особливо зворушливо було бачити, як єднаються покоління: діти з усмішками дякували Богові за хліб, батьків і дім, а старші — зі сльозами вдячності згадували роки Його вірності.

Кульмінацією свята стала прем’єра нового кліпу співака Михайла Іващенка на пісню «Мій дім на небі, де хмар нема», яка викликала щирі емоції у присутніх.

Після програми — тепле спілкування за чашкою чаю, фуршет, солодощі, нові знайомства, радість зустрічей і спільності. Атмосфера була наповнена любов’ю, лагідністю й Божим миром.

Це свято ще раз нагадало: навіть найменша зернина віри, подяки чи доброти не залишається непоміченою. Бог вирощує з неї дерево благословень, під тінню якого знаходять спокій інші.

Нехай і наші серця завжди будуть тією доброю землею, де росте вдячність, віра й любов. Адже там, де є подяка — там присутній Бог.

Оксана Крестинич, Каріна Дрозда
Фото: Юлія Дрозда