Надія для сучасної сім’ї

Віллі і Елейн Олівер – директора Відділу сімейного служіння Генеральної Конференції Церкви АСД, Сілвер-Спрінг, штат Меріленд, США.

Біблійні тексти: Лук. 8: 40-56 (Матв. 9: 18-26; Марк. 5: 21-43).

1. Вступ

Сьогоднішній світ сповнений релігійних конфліктами і війнами; політичними протистояннями; біженцями, які шукають безпеки; мігрантами, що рятуються від деспотичних режимів; крайньою убогістю; похилого віку людьми; економічними проблемами; відсутністю продовольства і води; недоступним житлом; відсутністю доступу до базової освіти; зміною клімату; збільшенням кількості альтернативних сімейних осередків; виснажливими смертельними захворюваннями і багатьом іншим.

Створення здорових сімей в такому контексті є однією з найскладніших завдань, які постають перед людьми. Навіть коли люди зосереджують свою увагу на розвитку здорових сімейних відносин, це все одно складно, незважаючи на наші кращі наміри, тому що всі ми є людьми і ніхто з нас не досконалий. Наші недоліки дуже ускладнюють підтримку здорових відносин.

Незважаючи на складність життя в стосунках, існує надія для сучасних сімей: від Абіджана до Абердіна, від Беррі-Спрінгс до Буенос-Айреса, від Каїрадо Кейптауна, від Флоренції до Фритауна, від Хайфи до Ханоя, від Москви до Мумбая, від Найробі до Нью-Йорка, від Сіднея до Шанхая, від Тайбея до Тегусігальпи,від Занзібару до Забже багато що може змінитися на краще, якщо ми віримо, що Бог може дарувати нам терпіння, доброту і любов, які Він хоче бачити в наших відносинах, незалежно від того, де ми живемо.

Коли ми знаємо Божий задум щодо сім’ї, для нас стає можливим мати міцні, здорові сімейні відносини.

Тема наших сьогоднішніх роздумів – «Надія для сучасної сім’ї». Давайте помолимося.

1. Текст: Лук. 8: 40-56 Воскресіння дівчини і зцілення жінки

«А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його. Аж ось прийшов муж, Яір на ім’я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його. Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її, підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!

А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне. Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене…

А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя! Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.

Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері. А всі плакали та голосили за нею… Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить! І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай! І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила… І звелів дать їй їсти. І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось». (Лук.8: 40-56).

III. Пояснення і застосування

Ми бачимо, що Ісус знаходиться на західному березі Галілейського озера, можливо, в Капернаумі після відвідування Гергесинської країни (Еллен Уайт, Христос надія світу, стор. 342.) – місця, розташованого на східному узбережжі озера. Це була країна гадареїв і гергесеїв (сучасні Голанські висоти), і саме там, згідно розповіді Луки (див. Лук. 8:26, 27) і Марка (див. Марк.5: 1, 2), напередодні Ісус зцілив одержиму бісами людину.

Матвій (див. Мат. 5:28) стверджує, що було двоє одержимих людей. З співчуттям до них  Ісус вигнав бісів, які попросили надіслати їх в свиней (див. Лук.8: 31-33). Ця подія викликала страх і гніву жителів тих місць, і вони попросили Ісуса покинути їхню країну.

Можливо, люди на західному березі Галілейського озера чули про чудо, яке зробив Ісус, і хотіли, щоб Він також зробив чудеса серед них. Або, може, вони просто хотіли побачити людину, яка вчинила таке чудо, щоб потім похвалитися перед своїми друзями тим, що вони були поруч з Ним. У всякому разі, в біблійному оповіданні йдеться, що «всі чекали Його». (Лук. 8:40).

Заможний чоловік, що володіє хорошою репутацією, і скромна жінка – обидва несуть важкий тягар і знаходяться серед тих, хто вітає Ісуса. Ім’я чоловіка Яір, імені жінки не згадується.

Яір був начальником синагоги, який зі смиренням і мужністю прийшов до Ісуса, щоб просити про життя своєї дитини, навіть приймаючи до уваги той факт, що деякі служителі синагоги готувалися вбити Ісуса. Ми також бачимо скромну, бідну жінку, яка витратила весь свій статок в спробі вилікуватися від своєї хвороби, але так і не отримала зцілення, але її стан тільки погіршувався. Вона відчайдушно сподівалася отримати допомогу. Яір був вдячний за дванадцять років щастя бути поруч зі своєю дочкою, яку тепер він може втратити в будь-який момент. Жінка ж дванадцять років боролася за своє здоров’я і сподівалася, що Ісус може зробити її здоровою.

«Ісус негайно відправився з начальником синагоги в його будинок. Хоча учні були частими свідками Його діл милосердя, вони здивувалися, що Він погодився виконати прохання гордовитого рабина; проте вони пішли за Своїм Учителем, і весь народ теж пішов за Ним з радістю і надією.

Будинок начальника синагоги був недалеко, але Ісус і Його супутники, утискувані  натовпом, йшли дуже повільно. Схвильованого батька мучила ця повільність, але Ісус, жаліючи народ, раз у раз зупинявся, щоб полегшити страждання людей або втішити засмучених.

Вони ще були в дорозі, коли крізь натовп протиснувся посланник і повідомив Яіра, що його дочка померла і що він не повинен більше обтяжувати Учителя. Почувши це, Ісус сказав: “Не бійся, тільки віруй, і спасена буде”. (див. Лук. 8:50)». (Еллен Уайт. Христос надія світу, стор. 342.)

Ситуація в будинку начальника синагоги була такою, що розбила б серце будь-якого батька. Найняті плакальниці ридали, оплакуючи смерть дівчинки, в будинку зібралося безліч сусідів, родичів і друзів. Будинок швидко наповнився людьми, які прийшли розділити горе, втішити і допомогти, оскільки тіло повинно було бути поховано в той же день після обмивання і помазання.

Намагаючись заспокоїти присутніх, Ісус сказав, що дівчина не вмерла, але спить. Уявіть, як люди сприйняли ці словав контексті всього, що відбувалося! Оскільки для Ісуса смерть була тільки сном, Він був абсолютно прав в цьому твердженні.

Але присутні стали сміятися з Нього, бо для них дівчинка дійсно була мертва. Вони не усвідомлювали, що Ісус був «Воскресінням і життям» (Іван. 11:25). Хіба Ісус вже не воскресив сина вдови в Наїні (див. Лук. 7: 11-15)? Хіба Він не говорив Івану Хрестителю, що мертві воскресають (див. Лук. 7:22)? Очевидно, скорботні не вірили цим історіям і думали, що Ісус був обманщиком і божевільним.

Наказавши всім вийти з дому, Ісус узяв з Собою Петра, Якова, Івана, батька і матір мертвої дівчинки і увійшов до кімнати. Взявши дівчинку за руку, Він став говорити з нею  арамейською мовою, тією мовою, яка була прийнятою в цьому будинку: «Талита куми» – «Дівчатко, вставай». Це не були чарівні слова, але це було веління Життєдавця.

Еллен Уайт описує це таким чином: «І тут же трепет пройшов по тілу нерухомо лежачої. Життя почало пульсувати в ній, а на устах з’явилася усмішка, очі широко розкрилися, як ніби дівчина прокинулася, і з подивом дивилися на оточуючих. Вона встала, і батьки, обійнявши  її, плакали від радості». (Еллен Уайт. Христос надія світу, стор. 343.)

По дорозі до дому Яіра Ісус зустрів в натовпі жінку. Вона протягом дванадцяти довгих років страждала від хвороби, яка зробила її життя неймовірно складним. Вона була церемоніально нечиста і відчувала себе фізично неповноцінною. Жінка не могла спілкуватися з іншими віруючими, тому що її стан не дозволяв їй вступати з ними в контакт або відвідувати синагогу щотижня. Її обмежені фінанси були витрачені на лікарів і всілякі методи лікування, які не дали жодного результату.

Незважаючи на довгий період випробувань в той день, коли вона почула про те, що Ісус зробив для інших, в її серці знову з’явилася надія. Вона була переконана, що, якщо зможе знайти Його, отримає зцілення.

Слабка, тендітна, вона прийшла на берег Галілейського озера, де навчав Ісус, і безуспішно намагалася пробитися крізь натовп. Її надія почала згасати, і саме в цей час чудесним Божим провидінням Ісус пройшов крізь натовп і наблизився до місця, де знаходилася жінка. Зібравши всі сили, відчайдушна жінка стала пробиратися в сторону Ісуса і з величезною надією доторкнулась до краю Його одягу. Миттєво сталося чудо! Вона відчула, що зцілилася. Сила змінила слабкість. Замість горя з’явилося неймовірне відчуття щастя. Мир, спокій, безтурботність, невимовна радість захопили її душу.

З серцем, сповненим подякою і невимовним щастям, жінка повернулася, щоб піти. Вона знайшла життєві сили і була впевнена, що зможе спокійно піти і прожити залишок своїх років в радості, мирі та свободі від хвороби, яка сковувала її протягом стількох років.

Але тут вона почула голос Ісуса в натовпі. «Хто доторкнувся до Мене?» – запитав Він. Ви можете собі уявити здивування на обличчях присутніх людей. Це жарт? Він дійсно задає це питання? Всі люди тиснуть Його, і Він запитує, хто доторкнувся до Нього? Петро, ​​імпульсивний і сміливий, той, хто завжди відкрито і прямо висловлював свої думки, відповів Ісусу. Дивлячись на Учителя з подивом, Петро запитав: «Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне, – і Ти кажеш: “Хто доторкнувся до Мене?” (Лук.8:45). Ісус не звернув уваги на глузування в питанні Петра і сказав: «Доторкнувся хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене». (Лук. 8:46).

Намір залишитися непоміченим – це те, що Ісус не приймає від людей, які приходять до Нього. Він прагне вселити впевненість і розкрити ті унікальні якості, якими Творець наділив кожну людину. Бажаючи, щоб невпевнена, стурбована жінка знайшла упевненість в собі, свободу і подолала хворобливу звичку бути непомітною, Ісус створює ситуацію, коли вона повинна вступити в спілкування, яким не могла насолоджуватися протягом довгих дванадцяти років. Відчуваючи на собі увагу, зцілена жінка вийшла вперед і перед всіма зізналася, що відбувалося в її житті і що змінилося, коли вона доторкнулася до Ісуса. «Вона була нечиста, обездолена, втрачена, посоромлена і відчайдушна, коли прийшла до Ісуса, і її потреба була задоволена». Одна справа тіснити Ісуса, і зовсім інша – доторкнутися до Нього.

1. Висновок:

У жовтні 2011 року в журналі NatureNeurocvience були опубліковані результати досліджень, проведених незалежним міжнародним благодійним фондом «Wellcometrust» з центром в Лондоні. Було доведено, що оптимістичні люди засвоюють тільки ту інформацію, яка підкріплює їх позитивне сприйняття життя. Дослідження фактично показало, що більшість людей запрограмовані на оптимізм. Деякі журналісти скоротили цей висновок, коротко записавши, що оптимізм можна вважати «дефектом мозку». Є це дефектом мозку чи ні, оптимізм необхідний для особистого зросту. Ми повинні вміти представляти найкращі реалії, коли прагнемо досягти певної мети.

Надія, однак, – це більше, ніж оптимізм. Біблія говорить, що надія, разом з вірою і любов’ю, становить «велику трійку» християнства. Це те, що, за словами апостола Павла в 1 Кор. 13 розділі, залишається, коли все інше зазнає невдачі. «А тепер перебувають ці три: віра, надія, любов» – саме такими словами він висловлює цю думку. Часом ми можемо покладатися на інші якості, які набуваються нами в досвіді християнського життя, але тільки ці три якості – найміцніша основа, на якій ми встоїмо, навіть якщо зараз ми бачимо крізь тьмяне скло, приблизно.

У чому ви маєте потребу сьогодні? Чи потрібні вам смиренність і сміливість, щоб наблизитися до Нього, як це продемонстрував Яір – начальник синагоги, чия дочка вмирала і потребувала Воскресіння і Життя? Чи ви подібні тій жінці, яка страждає на самоті, імені якої не згадується і яку всі уникали, ігнорували і відкидали? Чи потрібна для цього нова надія, не просто оптимізм, а реальна віра і впевненість в Божих обітницях, що знаходяться в Біблії? Чи заполонила вас надія? Чи горить надія у ваших серцях?

Сьогодні Ісус іде по вашому місту, і з Ним приходить зцілення від будь-якої страшної хвороби, навіть коли смерть уже стає реальністю. Незалежно від того, з чим ви стикаєтеся у відносинах сьогодні, пам’ятайте, що є надія для сучасної сім’ї – вона в Ісусі Христі, нашому Господі. Довіряйте Йому сьогодні, завтра і завжди, зробивши Його Паном вашого життя.

Нехай Бог благословить вас, про це наша молитва.