Табірне служіння буде мати успіх, якщо батьки будуть брати активну участь у житті дітей

Про табірне служіння в умовах війни, огляд викликів та шляхів розв’язання проблеми розповідає Світлана Савіна, керівник відділу дитячого служіння Адвентистської церкви у Західному регіоні.

Починаючи з пандемії, останні кілька років табори проводилися в надзвичайних умовах. Яку оцінку ви дали б дитячим таборам станом на цей час, коли в нашій країні йде війна?

Нас дуже радує, що, незважаючи на складний час, Бог дає нам можливості проводити табори. Навіть більше, кількість дітей, які побували в таборах, збільшилася. Сюди варто включити й дітей з неадвентистських сімей, які залюбки приїжджають на табори. На світогляд сучасних дітей дуже сильно впливають ЗМІ і Церква хоче підтримати молоде покоління, навчаючи духовних цінностей.

Відвідуючи різні установи, дедалі частіше чую занепокоєння батьків тим, чим би зайняти дітей влітку, під час канікул. І тут ми маємо хорошу можливість запропонувати батькам наші дитячі табори чи канікулярні школи. Багато людей бачать, що дітям потрібна допомога. Часто батьки надто зайняті на роботі, забезпечуючи свою родину. І тому вони з радістю віддають дітей у християнські табори.

Проте, крім таборів, які, зазвичай є обласними чи районними, проводяться і канікулярні школи, які є локальними заходами. Молодь, яка є в команді, може спілкуватися з дітьми на місцях на регулярній основі. Познайомившись з дітьми та їхніми батьками, надалі можна організовувати для них сімейні вечори, свята та інші заходи.

Ваше бачення: які наразі найактуальніші потреби батьків та дітей на території Західної конференції?

Найперше питання, яке виникає у зв’язку з війною, як у батьків, так і в дітей: що ж буде далі?

Тепер сім’ї позбавлені своєї стратегії, довготривалого планування на кшталт «куди ми поїдемо влітку на відпочинок» або ж «такого-то місяця ми зустрічаємося з родичами». Через відсутність впевненості у майбутньому, батьки перебувають у тривожному стані. А діти все це відчувають. Деякі виїхали за кордон. Там теж нові умови, нові люди. Ті, хто залишилися, втрачають близьких людей.

Нещодавно на дитячому таборі у нас була тема про Йосипа, який пережив вигнання, переїзд, зраду. втрати. Багато спільного діти побачили з нашими реаліями та вчилися черпати силу в Бога, як це робив Йосип.

До нас приходили різні діти. Одні переживають, щоб тата не забрали на війну. Інші – за тата, який на фронті. Приїжджають діти, батьки яких, на жаль, загинули на передовій. Хоча, попри війну, існують й інші загрози: аварії, катастрофи, розлучення – все це також впливає на дітей.

Яка найперша мета дитячих таборів?

Мета християнських таборів та канікулярних шкіл – вказати дітям на Вірного Друга, Ісуса Христа. Адже часто вони ще не мають знань і практики, як жити з Богом.

  1. Ціль таборів – допомогти особисто пізнати Бога

Згідно зі статистикою, яку я веду, в церкві дуже мало дітей віком 0-3 роки. Беручи до уваги критично низький рівень дітей вищезазначеного віку, є серйозне переживання про церкву в недалекому майбутньому. Маленькі діти ще будуть відвідувати служіння, а з підлітками все інакше.

  1. Навчити дітей комунікувати та допомагати один одному

Для прикладу, на Пісочному зібралися діти зі Львівщини, Рівненщини, які раніше були незнайомі. На таборі вони стають друзями.

  1. Допомогти церковній молоді стати лідерами

Табірні команди складаються здебільшого з молодих людей, які самі в дитинстві відвідували табори. Вони бачили приклад активної молоді та самі мріяли про таке служіння. Час швидко минув і вже цього року вони самі стали наставниками для молодшого покоління. Молодь має служіння, бере участь у місії церкви, відчуває себе частиною великої справи.

  1. Табори також мають і місіонерське спрямування

На Пісочному було близько 70 дітей. 20 з них – діти з неадвентистських сімей. Була сім’я з Шацька, діти якої відвідували місцеві канікулярні школи. Ми завоювали довіру батьків і діти тепер вже були у таборі. Бачачи християнство наочно, розповідають про це своїм батькам.

Коли дитина перебуває на таборі, вона надихається. Щодня вона чує і бачить щось нове. Але часто, приїжджаючи додому, запал згасає. Можливо тому, що  в сім’ях духовне вогнище тліє, а не горить. Немає спільних духовних роздумів, служіння людям, молитов, дослідження Біблії. Тому, важливе питання: табори допомагають дитині залишатися духовною протягом «міжтабірного періоду», чи все ж таки, батьки повинні регулярно займатися з дітьми?

Основний вплив на дитину має родина. Атмосфера в сім’ї, щирість у наслідуванні Бога батьками, сімейні служіння. Церква допомагає батькам у вихованні синів і дочок.

Буває, після табору дитина приїжджає додому і батьки дивуються, мовляв, що ви з нею зробили, — це не дитина, просто ангел. Але проходить декілька днів чи тижнів, і все стає як і було раніше. Ми не можемо змінити батьків. Якщо вони не займаються з дітьми їхнім духовним розвитком, церква не зможе взяти на себе цю відповідальність.

Ще до пандемії ми регулярно проводили біблійні вікторини, слідопитські заходи, фестивалі та ін. Цього літа, не дивлячись на небезпеку, багато лідерів проводять дитячі табори. Але дитина повертається додому і цілий рік в сім’ї. Хочеться, щоб в кожній родині про Бога розповідали й жили, як вчить Біблія.

Варто в кожній громаді проводити сімейні заходи. Було б чудово, якби цим займався не лише дитячий відділ, але й усі брати й сестри сприяли хорошій духовній атмосфері.

Я так бачу, що в дитячому служінні існує проблема: залучені переважно жінки. Це природний процес, чи це проблема, що діти не бачать у церкві чоловіків, які з ними займаються?

Це не норма. Це однозначно проблема. Сучасна сім’я потребує великих затрат. Тому тати часто на заробітках, а мами втомлюються. Діти виростають дуже швидко. Вони не згадають дорогі телефони чи планшети. Але назавжди пам’ятатимуть, як батько пішов з ними на рибалку, як разом каталися на велосипеді. Треба проводити більше часу з дітьми.

Одного разу я слухала семінар по дитячому служінню, який проводив старший чоловік. Чоловіки, маючи освіту, знання й вміння, можуть багато чому навчити дітей, передаючи досвід.

Можливо є певні критерії, які допоможуть визначити, як табір вплинув на дитину. Для прикладу, по цих критеріях ми бачимо, що цю дитину ми досягли й табір виконав свою мету.

Часто батьки дзвонять після табору і кажуть, що дитина змінилася в хорошу сторону. Підлітковий вік часто буває переломним і з цього віку у дітей починають з’являтися сумніви. А табори, певною мірою, можуть допомогти їм подолати цю кризу віри.

Часто в громаді є 2-3 дітей, а решта — старші люди. А дітям потрібне спілкування з ровесниками з Церкви. І як чудово, що вони спілкуються, потім їздять в гості.

Які виклики наразі стоять перед табірним служінням у Західному регіоні?

По-перше, це відсутність стаціонарної бази. Ми проводимо табори наметові. Те, що немає стаціонарного приміщення, є проблемою.

По-друге, це переїзд підготовлених лідерів за межі України. Тому відчувається нестача кадрів.

Скільки дітей мали можливість бути на літніх таборах цього літа?
Табірні зміни ще тривають. Проте загалом на них вже побували близько 300 дітей з неадвентистських сімей і 160 з сімей адвентистів.

Питання — Владислав Берецкі

0 коментарів

Залишити коментар

Хочете приєднатися до дискусії?
Не соромтесь, зробіть свій внесок!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.