Бабич Іван Михайлович (1935-2021). Некролог

Іван Михайлович Бабич народився 12 січня 1935 року в с. Чуньків, Заставнівського району, Чернівецької області в родині адвентистського пресвітера.

У 1954 році пішов в армію. Служив на Далекому Сході, в морфлоті, де вивчився на механіка радіо-локаційного обладнання. Всі знали, що він був віруючим і у нього склалися хороші відносини з товаришами по службі. Всі чотири роки служби Іван читав євангеліє, яке дали йому батьки перед відходом в армію. Ховав його щоб мати можливість наповнюватися Словом Божим.

Після демобілізації Іван Михайлович 22 червня 1958 року прийняв хрещення від пастора Леона Бєлінського в р. Прут. Став займатися з молоддю. Вона дуже любила його, тому що Іван Михайлович був справжнім лідером, цікавою, життєрадісною людиною.

Господь послав йому вірну подругу життя в особі дочки обласного пастора по чернівецькій області Миколи Вовка – Дар’ї. 6 серпня 1961 р у них відбувся день одруження.

Народилося двоє синів: Михайло і Борис.

В першу березневу суботу 1966 року проповідник Петро Титков представив Івана Михайловича служителем в церкві м. Шахти Ростовської області.

Високого сану проповідника Іван Бабич був удостоєний 18 жовтня 1968 року в Ростові – на – Дону.

У 1971 р Переїхав в Лабінськ. Працював тут до 1976 року. Крім місцевої громади, його полем діяльності було чимало громад і груп у різних станицях Краснодарського краю. Під час служіння в Лабінську сталося страшне горе: у віці 7 і 10 років улюблені діти, Міхайло і Борис, загинули від електричного струму.

В подальшому Бог заповнив їх втрату, подарувавши їм трьох дітей: Андрія, Сусанну і В’ячеслава.

У 1976-1987 р. Іван Михайлович працював пастором в Пятигорській громаді, обслуговуючи групи і громади в навколишніх населених пунктах. Очолював кілька відділів в Конференції. Починаючи з 1969 р. постійно обирався в Раду місцевої Конференції.

У 1985 р. на черговому з’їзді Півнечнокавказкої Конференції у м. Краснодарі Іван Михайлович був обраний її президентом. Сім’я переїхала в Ростов-на-Дону.

В цілому 26 років він служив Богові на Кавказі.

У 1991 році на запрошення керівництва Церкви в Україні сім’я переїжджає на батьківщину свого батька. В цьому ж році Іван Михайлович стає пастором Львівської громади, здійснюючи євангельську працю в обласному місті і його околицях.

На з’їзді делегатів Західно-Української Конференції в лютому 1991 р. обирається членом Ради Конференції, а на II з’їзді в лютому 1994 році обирається в скарбники великого регіону церкви на заході України.

У 1997 році делегати продовжили його повноваження на цій посаді.

У 2001 році пішов на заслужений відпочинок, але продовжував проповідувати і навчати людей в Слові Божому.

Вранці, 19 березня 2021р. на 87 році життя Іван Михайлович Бабич помер.