Незалежність та її виміри. Присвячено 32 річниці незалежності України

Сьогодні українська держава та громадянське суспільство відзначають річницю набуття Незалежності України. Без сумніву це важлива  подія для всіх наших співвітчизників, які вважають особисту та національну свободу фундаментальною складовою  розвитку країни загалом. В цьому невеликому есе хочу висвітлити як загально державницький вимір цього явища, так і про особистісний аспект свободи та незалежності як невіддільної частини становлення та формування Права вибору людини.

Батьківщина-мати. Фото взяте з ресурсу www.pon.org.ua

В даному тексті не ставлю за мету доводити давність, тяглість та спадкоємність (за М.Грушевським) української історії, оскільки це давно є підтвердженим та очевидним фактом, попри всі спроби заперечити та применшити це. Державницька традиція існувала на землях України ще з часів раннього Середньовіччя, а саме держави Антів та їхніх історичних спадкоємців.

Поза всяким сумнівом, існування багатовікової української державної та культурної традиції є важливим маркером в процесі формування національної ідентичності та її характерних рис. І навіть всупереч тому, що власна держава була на певний час втрачена, а еліта знівельована та розпорошена, залежно від історичного періоду, завжди існувало усвідомлення окремішності нашого народу та його характерних рис – свободи, справедливості та непоборного бажання бути господарями на своїй землі. В глибинній суспільній свідомості українців традиція особистої та загальнонаціональної незалежності й фундаментальне право до самовизначення, а відтак рішучості до дій, заради власного щастя, – є характерною та невіддільною складовою абсолютного задоволення життям, заради якого наші співвітчизники готові важко працювати, а якщо потрібно, то й боротися та віддати життя.

Відтак, набуття незалежності після перебування в імперському, а потім і радянському полоні, було закономірним та цілком необхідним рішенням, яке отримало підтримку абсолютної більшості громадян.

Таким чином, цьогоріч ми відзначаємо тридцять другу річницю цієї події.

Для українців дана подія має два виміри. По-перше, з точки зору державності визначальними є право та можливість здійснювати власну політику у всіх сферах життя країни, формуючи громадянські інституції та ідентичність. І це є цілком природним явищем. Бог, як описано у Святому Письмі, мав намір, щоб люди розселялись по всій землі та наповняли її, не концентруючись повністю на одній локальній території. І хоча будівництво Вавилонської вежі було, з точки зору нащадків Ноя, дуже необхідним кроком, щоб убезпечити себе від майбутніх катаклізмів та досягнути вершин людського розвитку, Господь не допустив цього заради блага людей. Відтак людський рід поширився з часом на всій твердій поверхні планети Земля.

Територія сучасної України, була заселена нащадками Яфета, які потім заселили весь європейський континент. І дійсно, територія нашої країни є сприятливою для проживання та отримання добрих результатів благословенної праці людей. І хоча присутні труднощі та негативні явища, які є наявними в незалежній Україні, ми можемо з упевненістю сказати що Божа милість є над нами, а свобода яку маємо, дійсно є значною та сприяє створенню добрих можливостей для реалізації усіх достойних намірів.

Звичайно, в суспільній свідомості та щоденних новинних потоках ми знов і знов спостерігаємо деструктивні й навіть страшні прояви поведінки як громадян, так і тих хто займає відповідальні посади в державі. І це не може не бентежити українців, які тут живуть і бажають прогресу як економічного, так і правового, а не бездіяльності правової системи та громадських інституцій. В тому числі негативні явища у різних сферах суспільного життя і стали причиною значної еміграції наших співвітчизників у пошуках кращого життя в інших країнах. Але з усім тим, в українському суспільстві все ж сформувались багато важливих елементів прогресивного життя, а в суспільстві загалом присутні чіткі ідеали щодо майбутнього.

Українці зробили вибір на користь свободи, демократії та відповідальності за власне майбутнє. Таким чином прийнявши цінності відкритого суспільства, яке протиставляється авторитаризму, економічній та релігійній несвободі, ми як нація вибрали рух вперед, а не назад. Які перешкоди не створювали б диктаторські режими, історія показує нам, що свободу неможливо здолати. Україна є і буде незалежною і це вже очевидний факт.

Проте для тих наших співгромадян, які вірять в Бога та усвідомлюють свою відповідальність перед Ним, поважають Божий Закон та вважають його запорукою особистого та загальнонаціонального щастя, порядку та прогресу, поняття незалежності має ще й інші виміри.

10 заповідей – незмінний моральний орієнтир даний Богом людині

Люди, які свідомо сповідують християнські принципи життя будуть розуміти, що поряд з повагою до своєї країни та її законів, має бути присутнім в особистому та суспільному житті авторитет Десяти Заповідей. І якщо ситуація в країні, певні усталені традиції, або навіть державні закони будуть суперечити принципам та законам викладеним в Біблії, варто зробити вибір на користь останнього, навіть якщо доведеться поплатитись зручностями, ресурсами, або навіть свободою чи життям. Історичний досвід минулого показує, що такий сценарій вже мав місце в окремих державах, соціально-економічних або релігійних системах. Вірність Законам Божим є значно вищим проявом свідомості та особистої культури християнина, ніж це, можливо, заведено вважати.

Відтак, для тих хто визнає Ісуса Христа своїм Господом, Творцем, Викупителем та фундаментальною цінністю, бути жити в гармонії з Його Вічним Законом та мати тісні, справжні стосунки з Ним. Ідеалом такої людини бути прагнення позбутися усіх інших залежностей, окрім необхідності бути залежним  від Бога, Господаря свого життя. Близькість з Богом та свідоме підкорення Його авторитету та вимогам – запорука досягнення найвищих людських устремлінь. Змістом життя кожного хто називає себе християнином має бути підпорядкування себе духу та букві Божого Слова та постійна праця над собою, долаючи все, що може стати на заваді досягненню обіцяної вічності, де буде відновлений первісний ідеал щодо людини. А відтак і радість та задоволення вже на цій Землі, кожного разу, коли Господь дарує силу та перемогу в щоденних життєвих турботах. Божим наміром щодо людини є переможне життя Його дітей, на землі сповненій гріха та несправедливості. В Євангелії від Івана 15:5 записано «…Без мене нічого чинити не можете».

Отже, хай Бог допоможе кожному, хто хоче боротись з земними залежностями, заради досягнення ні з чим не зрівнянної та справжньої свободи в Господі Нашому Ісусі Христі.

Мельник Тарас. Магістр історії, священнослужитель